У колі однодумців і цього разу в новому приміщенні на вулиці Грушевського, 64, виділеному громадській організації владою міста, відбулася зустріч, організована міською жіночою радою.
У колі однодумців і цього разу в новому приміщенні на вулиці Грушевського, 64, виділеному громадській організації владою міста, відбулася зустріч, організована міською жіночою радою.
Серед присутніх випадкових не було, всі знайомі й відомі. А поєднує цих різних за віком, професіями людей однаковий стан душі — небайдужість. Чимало з них у громадському формуванні з часу його створення, мають за плечима досвід волонтерства та благодійності. І головне — це їм нітрохи не набридло, а, навпаки, додало мудрості у вирішенні багатьох проблем, якими щиро опікуються.
“Той, хто хоч раз відчув свою причетність до добрих справ, — ділиться голова міської жіночої ради Лідія Біленька, — не зможе без цього жити. З роками наша організація не лише збільшувалася чисельно. Ми брали на себе все більше відповідальності, намагалися бути корисними, потрібними. І, не побоюся сказати, нам це вдавалося, незважаючи на те, які вітри віяли. Мабуть, таки правда, що жінки вміють бути наполегливими, старанними та добросовісними, а ще сердечними і до всього підходити з душею. Я дуже рада, що нині поряд з досвідченими активістками є молоді люди — не менш активні, не менш компетентні, а головне — небайдужі”.
…За невеликий відрізок часу кімната наповнилася жінками — веселими й привітними. Вітаючись, вони одразу долучалися до розмови. Було видно, що їм приємно зустрічатися, цікаво спілкуватися.
Нині актив жіночої ради свої зусилля акцентує на підтримці жінок-ветеранів війни та праці. Навіть із тими, хто вже не в силі залишати власну оселю, намагаються підтримувати постійний зв’язок, бо знають, як важливо усвідомлювати, що про тебе пам’ятають. Крім того, дбають про дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей переселенців та загиблих в АТО.
Люди в наш час зневірилися, потрапивши в складні обставини. Ми, звичайно, не можемо вирішити глобальні проблеми, але принести крихту радості — в наших силах. Бо творити добро ніколи не пізно.
Вікторія СТАНДРІЙЧУК