А як ще, як не полюванням, назвати нині сейсмічну активність політтехнологів різних мастей? Вони розпочали нині масовані дії з творення нових партійних брендів перед місцевими виборами, які, як відомо, повинні відбутися на партійній основі. Ходиш містом і починає рябіти в очах від нав’язливих сітілайтів, які знайомлять з цими скороспілими партійними проектами.
А як ще, як не полюванням, назвати нині сейсмічну активність політтехнологів різних мастей? Вони розпочали нині масовані дії з творення нових партійних брендів перед місцевими виборами, які, як відомо, повинні відбутися на партійній основі. Ходиш містом і починає рябіти в очах від нав’язливих сітілайтів, які знайомлять з цими скороспілими партійними проектами. Тут тобі і захисниця всіх українців Аграрна партія з фото її лідера, звичайно ж, у ритуальній вишиванці, бо ж як інакше? Неподалік реклама партії з доволі дивною назвою “За конкретні справи”, також з її чи то лідером, чи то спонсором нардепом-олігархом і нашим земляком Олександром Герегою. З телерепортажів фірташівського “Інтера” дізнаємося про ще одного нашого земляка Олександра Мазурчака, який повідомив про створення нової партії з доволі загадковою назвою “Наш край”, лідером якої він і став. Цей же телеканал не шкодує фарб у складанні пазлів пропаганди за партію “Опозиційний блок”, описуючи переслідування її активістів у Харкові, які на перевірку виявляються завезеними тітушками з Дніпропетровщини. А тут ще з Москви надійшла звістка, що “подєльнікі” Януковича Олійник, Азаров, Марков, які під час Майдану втекли до Росії, публічно здали свого шефа та оголосили про створення чергового блефового комітету нацпорятунку України.
Додайте ще всюдисущу рекламу потенційних кандидатів на посаду міського голови, від якої рябить на деяких автомаршрутах та білбордах, і ви цілком поринете в передвиборну атмосферу рідного, — ні, ні, просто нашого, бо слово “рідне” вже стало брендом одного з претендентів на посаду мера! — міста.
Якщо ви вважаєте себе доволі політично грамотним виборцем, то, напевно, знаєте, що нині в області вже зареєстровано 212 різних партійних осередків, з яких майже 30 додалося з початку року. Як хмельничани вибиратимуть свої симпатії з цього списку 25 жовтня, можна лише здогадуватися, адже на них розпочала полювання ціла армія, мабуть, недешевих політтехнологів, деяких з яких, щоб, видно, екзотичніше було, навіть виписують зі столиці. Он, один із потенційних кандидатів на посаду мера, подейкуюють, запросив у свій штаб такого дорогого фахівця, про професіоналізм якого можна сказати, що це не вчорашній, а ще позавчорашній день. Але виглядає це, мабуть, на його думку, дуже круто, бо ж грошей на передвиборчу кампанію у нього кури не клюють, хоча утримання місцевих штабістів доволі скромне, звідси й витік інформації…
Все це було б дуже смішно, якби не надзвичайно складна суспільно-політична й економічна ситуація в нашій країні, яка протистоїть агресії путінської Москви. Адже фронт, волонтери, переселенці з Донбасу потребують постійної матеріальної допомоги тилу не лише з державних ресурсів, але й від благодійників, якими усі ми зобов’язані бути, проте наші джерела на очах міліють. Тож звідки в усіх цих фундаторів політпроектів кошти на таку недешеву виборчу забаву? — запитаєте. Звичайно, з тіньових фінансових потоків на всіх рівнях, які держава ніяк не спроможеться перекрити, бо, як бачимо, наша влада досі борсається у політичній корупції, яка, здається, цілком влаштовує партійно-політичний істеблішмент. А вас це викривлене дзеркало української демократії влаштовує?..