Хмельницький обласний фонд милосердя і здоров’я — це, по суті, перший свого часу благодійний фонд на теренах нашого краю, створений ще в лютому 1989 року. Не секрет, що в ті часи подібна, так звана недержавна неприбуткова громадська організація створювалася з ініціативи та під негласним контро-лем державних органів. Хоча вже тоді з метою насамперед допомоги жертвам Чорнобильської катастрофи, по всій країні почав зароджуватися добровільний благодійний рух, яким, зрозуміло, прагнула керувати держава. Та в силу своєї благодійницької сутності цей рух обирав власний шлях. Тож, крім опікування охороною здоров’я та соціально незахищеними верствами населення, ця громадська структура займалася і чорнобильською, і навіть афганською проблематикою. З настанням незалежності України цей фонд був уже спроможний взяти на себе посередницьку функцію надання компенсаційних виплат жертвам нацизму, які проживали у нашій області, від уряду Німеччини та німецького фонду “Пам’ять, відповідальність і майбутнє”, працював у інших напрямках подібної благодійної та соціальної діяльності. Про все це наша розмова з директором фонду Володимиром Кухарем.
Хмельницький обласний фонд милосердя і здоров’я — це, по суті, перший свого часу благодійний фонд на теренах нашого краю, створений ще в лютому 1989 року. Не секрет, що в ті часи подібна, так звана недержавна неприбуткова громадська організація створювалася з ініціативи та під негласним контро-лем державних органів. Хоча вже тоді з метою насамперед допомоги жертвам Чорнобильської катастрофи, по всій країні почав зароджуватися добровільний благодійний рух, яким, зрозуміло, прагнула керувати держава. Та в силу своєї благодійницької сутності цей рух обирав власний шлях. Тож, крім опікування охороною здоров’я та соціально незахищеними верствами населення, ця громадська структура займалася і чорнобильською, і навіть афганською проблематикою. З настанням незалежності України цей фонд був уже спроможний взяти на себе посередницьку функцію надання компенсаційних виплат жертвам нацизму, які проживали у нашій області, від уряду Німеччини та німецького фонду “Пам’ять, відповідальність і майбутнє”, працював у інших напрямках подібної благодійної та соціальної діяльності. Про все це наша розмова з директором фонду Володимиром Кухарем.
— Мабуть, не варто надто розділяти у нашій діяльності згадані складові роботи фонду, — зазначив він. — Проте слід визнати, коли у 1994 році постало питання, кому довірити виплату компенсацій жертвам нацизму в країні та на місцях, вибір випав саме на наш фонд, який на той час уже мав значний досвід подібної роботи і, що основне, відповідав вимогам німецьких партнерів у цій довгостроковій програмі. То було надзвичайно відповідальне завдання для нас усіх, адже в радянські часи держава практично знехтувала цією допомогою Німеччини для наших громадян, які під час війни постраждали від нацистського режиму. До речі, така компенсація у ті часи приймалася всіма європейськими країнами, крім СРСР, політичне керівництво якого з ідеологічних міркувань, як і в часи Сталіна, не хотіло визнавати цих людей жертвами нацизму, хоча водночас непогано паразитувало на цій темі на міжнародній арені.
А загалом наша діяльність завжди була спрямована на моральну та матеріальну допомогу найменш забезпеченим верствам населення краю. В першу чергу, з числа ветеранів війни та праці, одиноких пристарілих, інвалідів, багатодітних сімей. Допомагаємо й одиноким матерям, дітям-сиротам, хворим, іншим нужденним, підтримуємо ряд громадських організацій благодійного напрямку. Нині у нас з’явився ще один важливий напрямок у роботі — допомога воїнам АТО і переселенцям з Донбасу та Криму.
— Фонд активно співпрацює з іншими подібними громадськими об’єднаннями і не обмежується лише благодійницькою діяльніс-тю.
— Спрямовуючи увагу переважно на правову та соціальну сфери, зокрема й охорону здоров’я, ми завжди усвідомлювали, що без розвитку подібного громадського руху в краї дієвість нашого благодійництва буде обмеженою, тож допомогли у створенні 14 таких об’єднань.
Зараз прагнемо розширювати власний уже неабиякий досвід роботи із закордонними партнерами. Вважаю, що якраз нині є нагальна потреба в інтеграції благодійних ініціатив, які працюють з Донбасом та зоною АТО.
А щодо статистики у нашій роботі, то вона, повірте, доволі переконлива. Так, за роки діяльності ми зібрали добровільних внесків на суму понад 50 мільйонів гривень, надали матеріальну допомогу більше 100 тисячам людей, з яких, до речі, майже половина — мешканці нашого міста.
Фонд направляв зібрані кошти на придбання медичної апаратури й обладнання для обласного госпіталю ветеранів та інвалідів війни, на потреби обласної і міської лікарень, пологового будинку, інших медичних і соціальних закладів. Зокрема, придбали автомобіль швидкої допомоги для Базалійської дільничної лікарні, авто для Хмельницького будинку-інтернату для пристарілих.
Був час, коли через відсутність в області дитячого харчування наш фонд два роки забезпечував новонароджених краю замінником материнського молока “Енсулак”, який отримували з Євросоюзу. Через партнерську організацію “SOS Україна” з Бельгії двічі отримували гуманітарну допомогу, яку направляли в 36 будинків-інтернатів, будинки для пристарілих, у медичні заклади міста й області.
— Чи не здається вам, що нині область і місто явно недооцінюють досвід та напрацювання вашого фонду у співпраці з Заходом, адже тут ви маєте неабиякі здобутки?
— Можна й так сказати, хоча маю сподівання, що наші напрацювання ще знадобляться, адже за ними — доволі плідні результати партнерської співпраці з багатьма європейськими громадськими благодійними інституціями.
Нагадаю, що з 1994 до 2007 року фонд займався виплатами компенсацій жертвам нацизму, паралельно вів значну пошукову роботу. За цей час понад 50 тисяч жертв нацизму одержали більше 80 мільйонів доларів, з них 10% — хмельничани.
Ще у 1997 році за сприяння фонду “Євразія” ми створили сервісний центр для технічної, інформаційної та консультативної підтримки громадських благодійних організацій.
У різні роки фонд ставав отримувачем міжнародних грантів. Зокрема, у 1998 році ми вперше отримали такий грант від Міжнародного фонду “Відродження”, який підтвердили новими грантами цього престижного фонду у 2000, 2001 та 2014 роках.
У 1998-1999 роках співпрацювали з фондом “Сounterpart international”. Одержали звідти значну гуманітарну допомогу, таку ж допомогу отримували з Бельгії від згаданої організації “SOS Україна” та бельгійського “Карітасу”.
З 2001 року у фонді відкрито центр правового захисту населення та громадську приймальню, на базі яких у 2007-ому утворили осередок Всеукраїнського центру правової допомоги “Громадський захисник”. У 2009-2013 роках реалізували проект “Місце зустрічі “Діалог” для людей похилого віку — жертв війни і тоталітарних режимів за фінансової підтримки німецького фонду “ Пам’ять, відповідальність і майбутнє”.
Отже, маємо непоганий досвід безпосередніх контактів з партнерами з багатьох країн Європи та США. Все це розглядаємо як спільний набуток благодійницького руху області та нашого міста, яким справді можуть нині більш ефективно користуватися відповідні владні структури, бо у нас двері відчинені для всіх.
Розмовляв Б.Демків