Події в Мукачевому нині в центрі уваги української преси, політикуму, їм дали оцінку перші особи держави, а парламент навіть створив тимчасову слідчу комісію, аби розібратися з усім, що там відбулося. Щоправда, Президент Петро Порошенко, здається, зрозумів, що тут лише різкими висловлюваннями на адресу “Правого сектора” не обійтися, тож зробив кадрові чистки у правоохоронних структурах Закарпаття, зокрема на тамтешній митниці, і заявив, що триматиме на особистому контролі цю ситуацію.
Події в Мукачевому нині в центрі уваги української преси, політикуму, їм дали оцінку перші особи держави, а парламент навіть створив тимчасову слідчу комісію, аби розібратися з усім, що там відбулося. Щоправда, Президент Петро Порошенко, здається, зрозумів, що тут лише різкими висловлюваннями на адресу “Правого сектора” не обійтися, тож зробив кадрові чистки у правоохоронних структурах Закарпаття, зокрема на тамтешній митниці, і заявив, що триматиме на особистому контролі цю ситуацію. Аж ніяк не ідеалізуючи дії бійців “Правого сектора”, які чомусь вирішили, що в них знайдеться тема для розмови з лідером одного з тамтешніх мафіозних кланів, нардепом Михайлом Ланьом та його кримінальними поплічниками, з-за спин яких проглядається фігура Віктора Медведчука, кума Путіна та переговорника від імені України (!) у Мінському процесі, який також не відмовився від свого впливу в цій області, вважаю, що саме ця історія нарешті змусить керівництво держави поглянути іншими очима на ситуацію у цьому вибухонебезпечному регіоні, яка, до речі, загострюється роками. Яка роль у цій історії представника псевдодержавницького клану у цій області Віктора Балоги — нехай з’ясовує слідство, проте не менш очевидним є той факт, що постріли в тихому Мукачевому повинні поставити край у клановому поділі цього та інших регіонів держави, з лідерами яких зазвичай домовлявся офіційний Київ. А ще нагадаємо собі, що саме через Закарпаття йдуть до Європи газонафтові магістралі, що ця область межує з кількома європейськими країнами і тут зашкалює контрабанда незаконно вирубленими лісами, цигарками, наркотиками, а корупція на митниці та в правоохоронних органах досягла небаченого розмаху. Тож чекати, що хтось із місцевих владних достойників здатний зруйнувати цей мафіозний конгломерат, не доводиться. А щодо спроби “Правого сектора” втрутитись у цю ситуацію, то ці хлопці, як на мене, дуже переоцінили свої сили. Хоча їхня спроба, думаю, вартує уваги нашої суспільності, яка нині поділилась у висновках щодо того, якими методами треба вести війну з корупцією в країні.
Зрозуміло, що вирішити її у такий спосіб не вдасться, але, як на мене, у компетенції перших осіб держави доскіпливіше придивитися до цього регіону, і не просто дати оцінку всім цим фактам тотальної корупції, а й випередити феесбешну агентуру, яка заховалася там під гаслами русинського руху. Більше того, якщо підтвердиться інформація, що на Закарпатті з’явилися опорні пункти сепаратистів ДНР та ЛНР, то Київ зобов’язаний негайно загасити будь-які натяки цієї сепаратистської провокації, яку ідеологічно вже давно тут готувала Москва. Словом, надзвичайна ситуація навколо дій “Правого сектора” у Мукачевому повинна завершитися серйозною і негайною антимафіозною операцією силових структур в цьому краї, до якої треба залучати і бійців добровольчих батальйонів, зокрема й “Правого сектора”, якщо, звичайно, на Київських пагорбах думають насамперед про зміцнення держави, а не про якісь особисті образи та нібито посягання на чиюсь владу.
На моє переконання, Мукачівський синдром має всі підстави проявитися нині в Україні будь-де і насамперед там, де влада, правоохоронні органи нехтують елементарними правами та свободами своїх громадян, не здійснюють реальних кроків у боротьбі з корупцією, не вимітають зі своїх лав дискредитованих людей. На жаль, Хмельниччина тут не є винятком. І коли за кадрами телерепортажів з Мукачевого, куди в’їжджала бронетехніка силовиків, було чути вигуки простих людей “Ганьба”, то їх нині, на моє переконання, можна адресувати не лише закарпатській владі, чи не так?..