Такий заклик побачили волонтери первинної ветеранської організації мікрорайону Заріччя, коли у День пам’яті і скорботи завітали провідати хмельничанку-довгожительку, 103-річну Варвару Кіндратівну Максимову.
Такий заклик побачили волонтери первинної ветеранської організації мікрорайону Заріччя, коли у День пам’яті і скорботи завітали провідати хмельничанку-довгожительку, 103-річну Варвару Кіндратівну Максимову.
Господині дому — Варвара Кіндратівна та її донька Раїса Іванівна, котрій, до речі, уже 78 років, дуже зраділи гостям і майже три години спілкування пролетіли, як одна мить. Варвара Кіндратівна розповіла пам’ятні епізоди свого життя (а воно, ой, яке нелегке було), згадуючи, як в евакуації в далекій Мордовії учила місцевих жителів садити картоплю по-українськи та варити борщ. Як зваляла для фронтовиків 311 пар валянок з вовняними устілками та у кожну пару вклала записку для солдата, яку підписала “Варя Б.”, за що отримала подяку з фронту: “Спасибі вам, бабусю Варя”. А їй на той час йшов усього 31 рік…
Потім Варвара Кіндратівна прочитала напам’ять баладу “Партизанська бувальщина”, яку вивчила в далекому 1942 році, і разом з донькою та волонтерами співала пісні — сучасні й народні, яких знає безліч, бо все своє нелегке життя пройшла з піснею. І коли хто-небудь при ній починає говорити про хвороби, то довгожителька каже: “Краще заспіваймо!”. Зі щирим захопленням волонтери роздивлялися поробки (іграшки, ікебани, картини соломкою, вази), які господині дому виготовили власноруч. Вразили затишок, оптимізм, душевність у спілкуванні з жінками. Волонтери запросили їх у раду ветеранів при ЖЕКу для зустрічі з іншими ветеранами, щоб поділитися оптимізмом та душевною добротою.
Валентина Коляденко, керівник волонтерсьского центру “Пенсіонер”
На фото: Варвара Максимова з правнуками Валерією та Павликом