Художній кіносеріал, який став справжньою сенсацією кінопродукції, відзнято Голлівудом за книгою “Агов, Малярек”, про провідного канадського журналіста Віктора Малярека. Автор сценарію Еліос Копіс мовою кіно захоплено й динамічно розповів про долю знаного не лише в своїй країні, але й у всьому світі репортера, котрому випало з дитячих літ рости на вулиці, про що розповідають 16 частин стрічки невигаданих драматичних кіноколізій. Знають Віктора Малярека не лише завдяки голлівудській кінострічці, але й з книг і власних сенсаційних теле- і радіорепортажів з багатьох гарячих точок планети. Удома про нього кажуть, що він ніколи не боявся говорити правду, шукати істину й називати речі своїми іменами. Під час зустрічі з ним у Торонто поцікавився його українськими коренями.
Про автора
“Журналістськиий шлях для себе обрав ще зі студентської лави, коли спільно з однокурсницею Світланою Бойко готували і вели перший випуск інформаційних новин Львівського державного університету ім. І.Франка під керівництвом тодішнього молодого викладача Василя Лизанчука, а тепер професора цього вузу, — розповідає Іван Козельський, редактор Старосинявської районної газети “Колос”. — Робота в редакціях Житомирщини, Хмельниччини, співпраця з багатьма виданнями не лише України, а й закордонними, участь у міжнародних і вітчизняних журналістських конкурсах, зустрічі й спілкування з тамтешніми журналістами…”.
Лауреат золотої медалі української журналістики, переможець і дипломант українських і міжнародних творчих змагань журналістів Іван Козельський запропонував читачам “Проскурова”, з яким давно співпрацює, інтерв’ю з відомим журналістом Канади…
Художній кіносеріал, який став справжньою сенсацією кінопродукції, відзнято Голлівудом за книгою “Агов, Малярек”, про провідного канадського журналіста Віктора Малярека. Автор сценарію Еліос Копіс мовою кіно захоплено й динамічно розповів про долю знаного не лише в своїй країні, але й у всьому світі репортера, котрому випало з дитячих літ рости на вулиці, про що розповідають 16 частин стрічки невигаданих драматичних кіноколізій. Знають Віктора Малярека не лише завдяки голлівудській кінострічці, але й з книг і власних сенсаційних теле- і радіорепортажів з багатьох гарячих точок планети. Удома про нього кажуть, що він ніколи не боявся говорити правду, шукати істину й називати речі своїми іменами. Під час зустрічі з ним у Торонто поцікавився його українськими коренями.
— О, моя бабуся походила з Галичини, емігрувала в Канаду у 1915 році, а по батьковій лінії предки приїхали сюди з Буковини, з села поблизу Чернівців, — розповідає він. — Мої батьки народилися вже в Канаді: мама — греко-католицького віросповідання, а тато — православний. Упродовж перших семи років я говорив лише українською мовою, мешкали з сім’єю у Монреалі, та невдовзі батьки розлучились, а турботу про мене взяла на себе держава. З того часу розмовляю англійською і французькою мовами. Свої українські корені відкрив ще раз, коли мені виповнилось 20 років і став журналістом.
Я подорожував світом, їздив і в гарячі точки, готуючи сенсаційні репортажі, але завжди мріяв приїхати на землю своїх предків, в Україну. І, врешті, приїхав.
— Коли це було?
— То був серпень 1991 року, коли Україна якраз стала незалежною. Приїхав з творчою групою канадських журналістів, готуючи телерепортажі про наслідки Чорнобильської катастрофи. Запам’яталися постраждалі від катастрофи, про яких підготував серію репортажів із Народицького району Житомирської області. Перебував тоді у відрядженні нетривалий час, тому не мав можливості глибше пізнати Україну. Через кілька років знову приїхав, відвідав Київ, Харків, Одесу, Львів, тоді й відчув, що таке жити в Україні. Найбільше мені імпонує Одеса, адже життя там, на мій погляд, різноманітне й водночас привабливе.
— Що найбільше запам’яталося в Україні?
— Закарбувався найприємніший спогад, про який я розповідав усім знайомим журналістам у Канаді, котрий стався у потязі Одеса-Львів. Коли пасажири у вагоні дізналися, що у мене день народження, то співали мені “Многая літа…”. Скажу, що дуже приємно розповідати, що мої батьки, як і прадіди, були українського походження, власне, і в Канаді всі знають, що я є українцем за походженням.
— Знаємо, що вас нагороджено відомою в Канаді журналістською премією “Близнюки”.
— У програмі на канадському телебаченні та у радіорепортажах я розповідаю про корупцію, злочинність, намагаюсь привернути увагу громадськості не лише своєї країни, а й міжнародного простору до цих проблем, проводячи журналістські розслідування. Головним у роботі журналіста вважаю — розслідувати зловживання владою. Я не раз був у небезпеці, але й далі проводжу цю роботу. Нагородою “Близнюки” відзначено не лише мене як журналіста, але й нашу команду у кількох номінаціях: кращий сценарій, кращий ведучий, документальні фільми і краща телепрограма в Канаді… Мої колеги працюють з душею, злагоджено, з переконанням, що такі передачі потрібні суспільству.
З нашого досьє:
Канадійський журналіст українського походження Віктор Грегорі Малярек народився 26 червня 1948 року в Лягіні (провінція Квебек). Журналістську кар’єру розпочав репортером “The Montreal Star”, після чого його запросили у найпопулярнішу в Канаді газету “The Glob and Mail”. Його ім’я як репортера журналістських розслідувань відоме далеко за межами Канади. Він — автор шести книг, найвідоміші — “Секс для продажу і чоловіки, які його купують”, “Наташі”, в якій розповів про світову секс-торгівлю, книгу перевидано в 12 країнах світу.
На завершення нашої зустрічі в Торонто Віктор Малярек подарував мені великий англійський словник із автографом (на фото). Подякувавши за такий презент, запитую свого співрозмовника:
— Якби була можливість освідчитись у любові до Канади, що б ви сказали?
— Подорожуючи світом, бачив страшні речі: війни, голод, повені, катастрофи… Коли сідаю в літак, що летить додому, відчуваю теплоту в серці, тому що, де б не був, знаю, що є моя Канада, країна, в якій сильне громадянське суспільство.
Іван Козельський