Поштова картка, виготовлена на початку ХХ століття, зафіксувала перспективу вулиці Соборної — від перехрестя з Олександрівською (нині — Проскурівська) й вище, в напрямку теперішнього майдану Незалежності.
Поштова картка, виготовлена на початку ХХ століття, зафіксувала перспективу вулиці Соборної — від перехрестя з Олександрівською (нині — Проскурівська) й вище, в напрямку теперішнього майдану Незалежності.
Надійний орієнтир, аби впізнати це місце — триповерховий будинок ліворуч, який зберігся донині на розі вулиць Соборної та Проскурівської. Побудований наприкінці ХІХ століття, він поєднав візерунчастість цегляного стилю з елементами неоренесансу й модерну. Первісно третій поверх мав вигляд симпатичної мансарди, проте на початку 1970-х її перебудували на звичайний поверх. Століття тому другий поверх та мансарду займав готель “Сільва”, на першому була “Булочна” — з боку Олександрівської, щіточна майстерня Хаї Вайншток — з кутового боку, де нині вхід у ресторан “Абажур”, а також фотографія Герша Голованевського — з боку вулиці Соборної. Саме вивіска з назвою останнього закладу добре видніється ліворуч. До речі, ця фотографія була однією з найстаріших у місті — відкрита у 1894 році купцем Давидом Голованевським, згодом перейшла у власність його сина Герша. Крім того, родина займалась друкарською справою й відкрила поруч з фотографією друкарню в одноповерховій прибудові до цього ж будинку (на поштівці ліворуч видно винесений на тротуар вхід до друкарні).
Двоповерхові будинки праворуч до наших днів не збереглися, але старожили їх добре пам’ятають. Вони стояли трохи вище від універмагу “Дитячий світ”, були знесені у 1979-1980 роках, а на їх місці згодом побудували з червоної цегли банківську споруду колишнього “Укрсоцбанку”. У дальньому будинку діяла Талмуд-тора — общинна єврейська релігійна школа для юнаків, куди приймали в першу чергу дітей бідняків і сиріт. Навчання було безкоштовне, вивчали переважно Талмуд, давньоєврейську мову, а також загальні поняття з арифметики, географії, літератури… В перші роки радянської влади Талмуд-тора припинила своє існування, а в будинку №38 з 1922 року були відкриті класи “лікбезу” (ліквідації безграмотності) для єврейської молоді. У 1930-1940-х приміщення використовували різні держустанови, а у 1955 році сюди переїхав обласний краєзнавчий музей. На початку 1970-х будівля стала аварійною, музей залишив її, а саму споруду у 1979 році пустили під бульдозер.
Придивіться на передній план поштової картки — тут добре видно глибокий рівчак та дерев’яний місток через нього. Такими рівчаками до початку ХХ століття були обкопані всі вулиці Проскурова. Їх призначення — відведення стічних вод, адже в місті каналізації до кінця 1920-х років не існувало.
Щодо історії вулиці Соборної, яка зафіксована на поштовій картці, то прокладена вона була, як і більшість вулиць, міста згідно з Генеральним планом забудови Проскурова від 1824 року. Назву отримала від того, що на самому початку вулиці був Соборний майдан із храмом Різдва Богородиці. Майже через століття, в 1921 році, радянська влада перейменувала Соборну на честь німецького комуніста-революціонера Карла Лібкнехта. У 1991 році вулиці повернули історичну назву.
Сергій Єсюнін, історик