Творчість і життєвий шлях Тараса Шевченка, на перший погляд, досліджені вітчизняними літературознавцями вздовж і впоперек, тому дізнатися про нього щось нове досить проблематично. Але ця думка виявляється хибною, адже частина знань про постать Кобзаря тенденційна й не відповідає дійсності. Наприклад, у Радянському Союзі з Шевченка зробили єретика й безбожника, який у “Заповіті” писав: “Я не знаю Бога”. Розвінчати цей міф минулого вівторка спробував проректор Тернопільської вищої духовної семінарії УГКЦ, доктор філософії й дослідник творчості Тараса Шевченка отець Михайло (Пастух) під час зустрічі з місцевими вчителями української мови та літератури у Народному Домі “Просвіти”.
Творчість і життєвий шлях Тараса Шевченка, на перший погляд, досліджені вітчизняними літературознавцями вздовж і впоперек, тому дізнатися про нього щось нове досить проблематично. Але ця думка виявляється хибною, адже частина знань про постать Кобзаря тенденційна й не відповідає дійсності. Наприклад, у Радянському Союзі з Шевченка зробили єретика й безбожника, який у “Заповіті” писав: “Я не знаю Бога”. Розвінчати цей міф минулого вівторка спробував проректор Тернопільської вищої духовної семінарії УГКЦ, доктор філософії й дослідник творчості Тараса Шевченка отець Михайло (Пастух) під час зустрічі з місцевими вчителями української мови та літератури у Народному Домі “Просвіти”.
Хмельницькі освітяни привітали поважного гостя декламуванням поезії Тараса Шевченка, а саме — вибраних віршів із його “Давидових псалмів”. Розчулений отець Михайло подякував за вітання й розповів про хибність радянського трактування постаті Кобзаря. Він запевнив присутніх, що Тарас Шевченко — не лише великий поет і художник, але й християнський просвітитель. Адже якщо прискіпливо досліджувати автографи його творів, листування з друзями й щоденникові записи, стає зрозуміло, що віра — невід’ємна складова його творчості й життя.
“Деякі рукописи і перші редакції віршів Тараса Шевченка кардинально відрізняються від звичних для нас варіантів. Візьмемо, наприклад, усім відомий рядок зі Шевченкового “Заповіту” “Я не знаю Бога”. Радянські ідеологи завжди загострювали на ньому увагу, хоча в першому виданні замість згадки про Бога стоїть лише три крапки, тобто виходить: “Я не знаю…”. Але пізніше хтось дописав іншим чорнилом і почерком це слово, що дозволяє зробити з Кобзаря безбожника. Насправді поет вважав християнство частиною свого життя, його твори, зокрема “Кавказ”, починаються з присвят до Бога”, — наголосив отець Михайло.
Також він розповів, що Тарас Шевченко вважав своїм покликанням порятунок дитячих душ. Він був переконаний, що юним душам потрібно обережно підбирати літературу, адже написане поганою людиною слово може зіпсувати їх. Навіть не кожен свій твір він рекомендував до прочитання дітям. Наприклад, у листі до Григорія Тарновського від 26 березня 1842 року Шевченко пише: “Я чув, що у вас є молоденькі дівчата. Не давайте їм, будьте ласкаві, і не показуйте мої “Гайдамаки”, бо там є багато такого, що аж самому сором”. Натомість поет рекомендував читати дітям його “Давидові псалми”, які несуть у собі силу християнської віри.
“Якщо уважно прочитати його “Неофіти”, стає зрозуміло, що ідеалом Тараса Шевченка був прихід оновленого християнства, щоб народ покаявся й брат з братом обійнялися. Це наука добра, до якої закликав поет”, — підкреслив отець Михайло.
Також під час зустрічі з освітянами священик презентував свою працю “Бог і Шевченко: як розуміти імена Божі та віру поета?”, в якій скрупульозно проаналізував спірні моменти у Кобзаревій творчості. Декілька примірників книги він подарував хмельницькій “Просвіті”, де кожен охочий зможе відкрити для себе Тараса Шевченка заново, без ідеологічної заангажованості.
Андрій ЯЩИШЕН
Фото автора