Три роки минуло, як було задіяно нову гілку Чернелівського водогону, будівництво якої викликало багато критичних нападів з боку тих, хто вважав, що ТОВ “Явір-транс” і фактичний організатор того стратегічно важливого для нашого міста будівництва, тоді ще народний депутат України Олег Лукашук роблять усе не так. Саме з ним ми принагідно розмовляємо на ці теми.
Три роки минуло, як було задіяно нову гілку Чернелівського водогону, будівництво якої викликало багато критичних нападів з боку тих, хто вважав, що ТОВ “Явір-транс” і фактичний організатор того стратегічно важливого для нашого міста будівництва, тоді ще народний депутат України Олег Лукашук роблять усе не так. Саме з ним ми принагідно розмовляємо на ці теми.
— Якраз три роки, — розпочав Олег Григорович, — згідно з відповідними угодами, які підписував “Явір-транс”, триває гарантійний термін якості на безаварійну роботу цієї гілки водогону протяжністю 7 кілометрів, яку три роки тому було здано в експлуатацію. Зазначу: збудовано і здано у рекордно короткі терміни, фактично за три місяці. Зверніть увагу, що попередню подібну ділянку на Чернелівці споруджували п’ять років.
— Але ваші попередники не мали такого надійного фінансування, як “Явір-транс”, адже вам особисто за сприяння міської та обласної влади вдалося задіяти на Чернелівці державну програму та відповідні ресурси завдяки рішенню Верховної Ради на підтримку уряду.
— Звичайно, фінансова складова цього будівництва була дуже важливим чинником і я радий, що мені особисто як народному депутату вдалося чимало зробити для цього. Проте слід нагадати, що мало хто вірив тоді, що нам вдасться у такі стислі терміни освоїти ці кошти, а йшлося про 40 мільйонів гривень. А пригадуєте, який тоді тиск чинився на будівельників з усіх боків, їх просто замучили усілякими перевірками. До цього додалися різні інсинуації, зокрема про якість труб, у чому, до речі, нам дісталося чи не найбільше від колег зі “Свободи”. Зрозуміло, зла ні нікого не тримаю, може, й добре, що якраз тоді нам довелося спростовувати усі ці нісенітниці та чутки, адже три роки безаварійної дії відтинку водогону, прокладеного на найскладнішій його ділянці, свідчать самі за себе. Хмельничани нині безперебійно п’ють найякіснішу воду в Україні, а місто загалом має ще й значну економію електроенергії.
А стосовно труб, то нашим критикам-дилетантам ще раз повторю, що на цій ділянці водогону були використані саме передбачені в угоді труби. Взагалі митна служба через кордон інших труб фізично не могла пропустити. А щодо чуток про їх заміну нібито каналізаційними, то відповім, що такі труби набагато дорожчі водогінних, адже потребують додаткового захисту в структурі від агресивного каналізаційного сере-довища.
— І все ж у чому бачиться успіх такого будівництва, яке не має нині аналогів у нашому краї? Наскільки знаємо, ви особисто, незважаючи на парламентський статус, впровадили там власні інженерні розробки.
— Ні для кого не секрет, що свого часу я був засновником ТОВ “Явір-транс”. Коли це підприємство виграло конкурс на таке важливе будівництво, вважав справою честі взяти його під контроль, тим більше, що вся згадана критика йшла і на мою адресу. Досвід будівництва трубопроводів у мене був ще з часів праці на Півночі і загалом вважаю, що мій інженерний фах — на все життя. Отож запропонував колегам використати найновішу технологію монтажу й прокладання водогінних труб, що дозволило нам за день класти по 10-15 труб, а не по три, як зазвичай. Були й інші напрацювання, які також дали позитивний результат.
— Чудово, що завдяки вам та вашим колегам вдалося здійснити цей унікальний проект, що значно зняв напругу у водозабезпеченні нашого міста. Проте спорудження другої черги водогону не завершене, чи бачите тут перспективи?
— Шкода, що державна програма “Питна вода” фактично не була задіяна після завершення цього будівництва і місто знову опинилося сам на сам із цією проблемою, яка, щоправда, вже не така гостра, як тоді. Зрозуміло, що другу чергу водогону слід завершувати, але це нині вже питання до керівництва міста й області у визначенні подібних пріоритетів. Зрештою, це питання і до нашої громадськості, яка також зобов’язана втручатись у ці процеси попри те, що нині всі проблеми списуються на війну. Не хочу аж надто загострювати питання водопостачання нашого міста, але мій досвід у його вирішенні дає, сподіваюся, мені моральне право звернути на нього увагу громади та влади.
Розмовляв В.СІВАЧ