Теперішні мешканці Хмельницького, придивившись до старовинної поштової картки початку ХІХ ст., навряд чи впізнають на ній вулицю Гагаріна в районі готелю “Центральний”. Саме на місці цього готелю понад півстоліття тому розташовувався будинок жіночої гімназії.
Теперішні мешканці Хмельницького, придивившись до старовинної поштової картки початку ХІХ ст., навряд чи впізнають на ній вулицю Гагаріна в районі готелю “Центральний”. Саме на місці цього готелю понад півстоліття тому розташовувався будинок жіночої гімназії.
У 1904 році на Старобульварній вулиці, поблизу реального училища відбулося відкриття жіночої гімназії. Її заснували на базі приватного жіночого пансіону, який утримували дві інтелігентні й енергійні жінки — сестри Ганна й Наталя Харюзови. Пансіон одержав загальне визнання за високий рівень навчання, тому міська влада підтримала ініціативу сестер надати пансіону статус гімназії та виділила кошти для побудови просторого приміщення. Власницею й начальницею гімназії стала Наталя Харюзова — найзаповзятливіша з сестер, яку навіть у родині за суворий і розважливий характер жартома називали “міністром”. Крім того, Наталя Іванівна викладала в навчальному закладі арифметику. З інших предметів учениці вивчали Закон Божий, фізику, географію, історію, педагогіку, російську, німецьку і французьку мови, основи гігієни, співи, малювання, рукоділля. Одночасно в гімназії навчалися 120 дівчаток. В їхньому розпорядженні була двоповерхова будівля із 16 аудиторіями, кабінетами, актовим залом, а також гуртожиток.
Після встановлення радянської влади гімназія припинила існування. Її приміщення влітку 1922 року передали створеним у попередньому році вищим трирічним педагогічним курсам ім. Т.Шевченка. Нагадаємо, що саме від цього навчального закладу веде початок нинішня гуманітарно-педагогічна академія.
У 1924 році педкурси святкували перший випуск — атестати учителів початкової школи отримали 42 студенти. Того ж року курси були реорганізовані у педагогічний технікум, який став навчати за чотирирічною програмою та готував учителів вже для семирічних шкіл. До кінця 1920-х років основу викладацького колективу складали представники ще дореволюційної інтелігенції. Так, засновником та директором педкурсів був Дмитро Попа — випускник Одеського університету, який понад десять років викладав хімію та фізику у Проскурівському комерційному училищі. З 1925 року викладав математику Петро Байда — досвідчений педагог, котрий багато років працював у навчальних закладах Кам’янеччини, автор одного з перших в Україні підручників з аналітичної геометрії. Викладачем співів був чех Гумель — випускник Празької консерваторії, до 1917 року один із керівників придворної капели в Петербурзі, організатор студентського хору, який нараховував до 120 осіб.
У 1935 році технікум розформували. Проте з 1939 року він відновив свою роботу в Городку, а з 1945-го почав працювати знову в Проскурові як педагогічне училище. Але повернутися у звичне приміщення навчальний заклад не зміг. На жаль, під час Другої світової війни колишній будинок жіночої гімназії зазнав пошкоджень, ставши аварійним. У 1950-х роках на його місці побудували готель “Поділля” (нині — готель “Центральний”), головний вхід якого, як не дивно, повторює контури колишньої гімназії.
Сергій Єсюнін, історик