Ми не могли не скористатися приїздом додому минулого тижня давнього друга нашої газети Миколи Дзядзіна, який нині проживає у Литві. Микола Павлович — активний діяч тамтешньої української діаспори, один із ініціаторів недавньої матеріальної допомоги литовців, зокрема з нашого порідненого міста Шяуляя, сім’ям загиблих на Донбасі воїнів-героїв з Хмельницького. Тож вирішили почути, так би мовити, з перших вуст інформацію про настрої литовців щодо війни в Україні і не тільки про це.
Ми не могли не скористатися приїздом додому минулого тижня давнього друга нашої газети Миколи Дзядзіна, який нині проживає у Литві. Микола Павлович — активний діяч тамтешньої української діаспори, один із ініціаторів недавньої матеріальної допомоги литовців, зокрема з нашого порідненого міста Шяуляя, сім’ям загиблих на Донбасі воїнів-героїв з Хмельницького. Тож вирішили почути, так би мовити, з перших вуст інформацію про настрої литовців щодо війни в Україні і не тільки про це.
— Позиція влади та всіх свідомих громадян цієї дружньої до нас країни щодо підтримки України у її боротьбі за власну незалежність незмінна: Литва послідовна тут у всьому — від заяв своїх лідерів на міжнародній арені до реальної підтримки цієї боротьби українців усіма можливими ресурсами, зокрема гуманітарною допомогою, — зауважив він. — Та якщо говорити про проросійські настрої, то їх тут можна спостерігати загалом у середовищі місцевої п’ятої колони, яка тримається переважно на росіянах, які приїхали сюди і не спромоглися досі адаптуватися до мови, культури литовського народу, а живуть ілюзіями імперського совка. Не мені вам казати, що немало таких людей нині є в Україні та нашому Хмельницькому. У дискусіях з ними мені не раз доводилося звертати увагу на той факт, що такі безвідповідальні російські політики, як, наприклад, Жириновський, не раз публічно заявляли, що Росія може задіяти ядерну зброю до країн Прибалтики. Тож запитую їх, як тоді вони проявлять свою фанатичну любов до Путіна та імперської Росії? Заразом адресую це питання і до проросійськи налаштованих жителів України.
— Як почувається у Литві українська діаспора? Принагідно хотілося б дізнатися, чи святкують там Шевченківські дні.
— Не скажу, що всі українці, які там живуть віддавна, налаштовані патріотично. Адже і серед нашого брата трапляються яскраво виражені совки, проте переважна більшість співвітчизників переживають за Україну і допомагають їй, чим можуть. А щодо Шевченківських днів, то це не лише наше свято, але й литовців. У Вільнюсі є вулиця, названа іменем Кобзаря, де кілька років тому з ініціативи тодішнього українського посла, до речі, нашого земляка, Валентина Зайчука встановлено чудовий пам’ятник Шевченкові (на фото), біля якого 9-10 березня збираються українці та литовці. Взагалі литовська влада всіляко сприяє нашим культурно-освітнім національним програмам і запитам. До речі, цього не скажеш про Росію, де найчисельніша у цій країні українська діаспора не має елементарних прав.
— Знаємо, що нині ви активно займаєтеся бізнесом. Яку різницю у підприємницькій діяльності бачите між нашими країнами?
— Коротко про це важко сказати, адже Литва — країна, де бізнес живе за законами Євросоюзу. Скажімо, я особисто десь уже три роки займаюся там бізнесовою діяльністю, та лише зараз можу говорити про перші незначні доходи. В Україні досі підприємці налаштовані на швидку віддачу, є надзвичайно великі проблеми у корупційній складовій бізнесу та багато інших проблем, які повинні вирішувати як держава, так і самі підприємці.
Хочу зауважити, що потік інвестиційних проектів Євросоюзу, направлених в Україну, нині йдуть через посередництво польського та литовського бізнесу, мабуть, і з огляду на те, що це бізнес-середовище краще знає економічні реалії України. Тож багатьом українським підприємцям радив би глибше вивчати литовський досвід, який, принаймні для мене, був дуже повчальним. У Хмельницькому буваю доволі часто, тож для мене українські реалії в усіх сферах не є секретом. І якщо щось мене найбільше нині турбує, то це отой невмирущий совок у головах багатьох людей, навіть нині, після Революції гідності, якого треба позбуватися, бодай так, як це зробила Литва.
Розмовляв В.Сівач