Справді, якою є межа нашої толерантності до тих, хто ще вчора робив зло власному народові і досі не покаявся за свої гріхи? Кажемо про тих, хто довів Україну до кривавої межі Майдану, хто допоміг ворогові здійснити окупацію Криму та почати війну на Донбасі. Адже ті явні злочинці, найперше з “сім’ї” Януковича, вже давно накивали п’ятами під крило своїх московських лялькарів і далі вершать Каїнову роботу проти нашого народу. З ними, так би мовити, все зрозуміло, хоча все ж виникає багато запитань до нашої Феміди та державних органів, які не надто квапляться, аби відповідні міжнародні інституції також поставили їх усіх поза законом. Але як нам бути з тими, хто залишився в Україні і, здається, нікуди не збирається тікати?
Справді, якою є межа нашої толерантності до тих, хто ще вчора робив зло власному народові і досі не покаявся за свої гріхи? Кажемо про тих, хто довів Україну до кривавої межі Майдану, хто допоміг ворогові здійснити окупацію Криму та почати війну на Донбасі. Адже ті явні злочинці, найперше з “сім’ї” Януковича, вже давно накивали п’ятами під крило своїх московських лялькарів і далі вершать Каїнову роботу проти нашого народу. З ними, так би мовити, все зрозуміло, хоча все ж виникає багато запитань до нашої Феміди та державних органів, які не надто квапляться, аби відповідні міжнародні інституції також поставили їх усіх поза законом. Але як нам бути з тими, хто залишився в Україні і, здається, нікуди не збирається тікати?
Показовим тут є приклад екс-лідера фракції регіоналів у минулому парламенті Олександра Єфремова, який несе особисту морально-політичну та кримінальну відповідальність за злочини режиму Януковича. Як відомо, днями з подачі Генпрокуратури Єфремова, вчорашнього некоронованого володаря Луганщини, було затримано і за рішенням суду вже випущено під грошову заставу. І справа тут, як на мене, не в тому, що він може нині втекти до Росії, як це зробили інші поплічники режиму. Обурює інше: у такий спосіб ми вчергове розписалися у власній неспроможності притягнути до відповідальності злочинців з першого ешелону колишнього злочинного режиму, який допоміг Кремлю залити кров’ю нашу землю. Тож що тоді робити з представниками колишньої влади на місцях? — запитаєте і я зізнаюся вже собі, що не знаю нині відповіді на це запитання. Не тому, звичайно, що сумніваюся в їх причетності до всього, що накоїв цей режим в Україні, а через те, що за рік після Майдану нова влада не змогла продемонструвати переконливих прикладів того, що вона прагне до очищення суспільства від залишків минулого, що у нас створюється атмосфера безкарності щодо оцінки дій, насамперед, тих, хто, перебуваючи тоді при владі, відверто і цинічно нищив нашу державність. Звичайно, вину за все це можна перекинути на все суспільство, твердячи, що ми усі винні, що країна котилася до прірви. І хоча певна логіка тут є, проте переконаний, такі виправдання злочинних дій конкретних посадовців по всій владній вертикалі, включно з судовою, від лукавого. Бо, принаймні, я не можу зрозуміти логіку тих, хто від України на переговорах з сепаратистами призначає екс-президента Кучму, який ще не відповів за смерть журналіста Георгія Гонгадзе, коли його колишній поплічник Литвин знову у парламенті і далі вчить нас, як треба любити рідну землю, а всілякі шуфричі, льовочкіни, медведчуки досі почуваються доволі комфортно. Це у той час, коли на Донбасі йде кровопролитна війна, в якій поставлено на карту нашу незалежність, за яку гинуть найкращі сини народу, а вся ця п’ята колона і далі робить свою темну справу.
…Під час недавньої поїздки на Луганщину звернув увагу не лише на те, що там, як і в нас, у кольори державного прапора розфарбовані мости, є подібна символіка і на автозупинках, але й на те, що на деяких з них побачив знущальні слова “Єфремов — буй!”. Так доволі коректно луганчани висловили присуд цьому своєму земляку, якого наша сердобольна Феміда випустила з-за ґрат під заставу. Те, що той чоловік після втечі Януковича поклав на нього усю вину за те, що сталося на Майдані та в Україні, як на мене, аж ніяк не можна прирівнювати до каяття розбійника, який на хресті просив у Спасителя прощення за свої гріхи. Бо у випадку з цим політиком та йому подібними у моїй уяві постає найперше образ злочинця, який не був здатний до каяття, тож і повинні вони нести повною мірою відповідальність за свої злочини. Це якщо говорити про межі нашої толерантності та християнського прощення у таких конкретних справах…