У Хмельницькій дитячій школі мистецтв відбулася прем’єра вистави “Така любов буває раз в ніколи”. Виконували ролі актори зразкового театру-студії “Чарівна скринька”. П’єса присвячена найромантичнішому святу року — Дню святого Валентина. Ще раз її відвідати можна сьогодні о 17.00.
У Хмельницькій дитячій школі мистецтв відбулася прем’єра вистави “Така любов буває раз в ніколи”. Виконували ролі актори зразкового театру-студії “Чарівна скринька”. П’єса присвячена найромантичнішому святу року — Дню святого Валентина. Ще раз її відвідати можна сьогодні о 17.00.
“Назва вистави відповідає одному з віршів Ліни Костенко, а вся п’єса побудована на інтимній ліриці поетеси та Василя Симоненка. Ми просто не могли не відзначити їхні цьогорічні ювілеї. Тому в поетичній виставі поєднуються чоловіче і жіноче начала”, — розповідає режисер-постановник Анатолій Тітов.
Хлопці й дівчата виступали з монологами, у бесідах по двох, трьох або й навіть більше. Незважаючи на те, скільки акторів читали якусь конкретну частину лірики, вся вистава мала загальний тон. Вона побудована у вигляді діалогу: запитання — відповідь. Усього ж у п’єсі задіяно по вісім юнаків і дівчат.
Одна тема кохання увібрала в себе безліч інших: пошук половинки, перша зустріч, переживання, розлука… Поети писали про різну любов: яка витягує з буденності і несе на крилах; що гнітить і змушує страждати… Як писав Василь Симоненко: “Прийшла любов непрохана й неждана — Ну, як мені за нею не піти?”.
“Здебільшого, ці юні актори ще недоросли до такої лірики, — зізнається Анатолій Тітов. — Але я завжди ставлю високу планку, до якої треба тягнутися. Так вони будуть розвиватись і розуміти більше. На репетиціях багато уваги приділяю акторській майстерності, аби діти краще розуміли поезію, “пропустили” її через себе. Ми намагались відтворити зміст так, як планував автор: з такими ж емоціями, відчуттями, настроєм”.
У той час, коли юні актори на сцені з усією пристрастю вживаються в образи, їхній театральний “батько” за кулісами робить те ж саме. Анатолій Григорович, декламуючи кожен рядок п’єси, виступає на своїй маленькій невидимій глядачеві сцені, ніби проживає кожну роль.
“Любов треба віддавати. І якомога частіше, — ділиться Анатолій Тітов. — І робити це не лише у День святого Валентина, а щодня. Бо чим більше ти її віддаєш, тим більше тобі повертається”.
Вікторія ТАРАН
Фото автора