Анатолій Тітов — режисер-постановник, викладач театрального відділення дитячої школи мистецтв та керівник зразкового дитячого театру-студії “Чарівна скрипка”, лауреат премії імені Б.Хмельницького. І це далеко не повний перелік творчих здобутків нашого земляка. Сьогодні свій талант Анатолій Григорович вкладає в тендітне і багатообіцяюче майбутнє — в дітей. Багато хто знає його як доброго святого Миколая з лагідною посмішкою та ясним поглядом. Саме в такому образі в день свята пан Анатолій виходить на сцену школи мистецтв щороку вже понад десять років поспіль. А для учнів театрального гуртка він — творчий наставник.
Анатолій Тітов — режисер-постановник, викладач театрального відділення дитячої школи мистецтв та керівник зразкового дитячого театру-студії “Чарівна скрипка”, лауреат премії імені Б.Хмельницького. І це далеко не повний перелік творчих здобутків нашого земляка. Сьогодні свій талант Анатолій Григорович вкладає в тендітне і багатообіцяюче майбутнє — в дітей. Багато хто знає його як доброго святого Миколая з лагідною посмішкою та ясним поглядом. Саме в такому образі в день свята пан Анатолій виходить на сцену школи мистецтв щороку вже понад десять років поспіль. А для учнів театрального гуртка він — творчий наставник.
“Коли набираю перший клас свого гуртка, то часто трапляється, що батьки приводять дітей, аби ті стали “зірками”, — ділиться Анатолій Григорович. — Перше, що вони від мене чують: “Я не буду робити з них артистів”. Буває, що навіть не в дітей, а швидше у їх батьків “зіркова хвороба”. Моє ж завдання як педагога — засобами театрального мистецтва виховувати в учнів принципи моральності, гуманності та етики”.
Педагога Анатолія Тітова турбує, що діти, як губки, поглинають усе, що бачать по телевізору. Буває, підлітки потрапляють у погані компанії, що неминуче призводить до неприємностей. Пан Анатолій своїми заняттями сприяє тому, щоб діти вміли розпізнати добре та погане або й допомагає витягти з негативного оточення. Він прагне прищепити любов до театру, щоб у дітей було власне бажання ходити на уроки, вивчати нове, розвиватись, не витрачати час на дурниці. 
“До 75 відсотків з усього матеріалу, який даю своїм учням, є духов-ним, — пояснює вчитель. — Ще в першому класі діти читають прості віршики на тематику, яка їм дуже близька. Але навіть з тих кількох рядочків маємо робити певний висновок. Наприклад, у другому класі абсолютно всі учні читають оповідання Василя Сухомлинського. Через ці твори діти збагачуються духовно. Вони усвідомлюють гуманні цінності. В старших класах вивчають біблійні тексти, легенди та притчі. Коли діти на виставі до Дня святого Миколая в кінці хором усі читають молитву “Отче наш”, зал просто плаче”.
До гуртка вступають діти з семи-восьми років. Як каже Анатолій Григорович, на уроках театрального мистецтва головна його мета, щоб діти думали. Всі заняття проходять у формі гри.
“Сьогодні батьки занадто опікуються своїми дітьми, — каже педагог. — А малечу треба привчати до самостійності. Слід застосовувати особливий підхід, бо кожна дитина — індивідуальність”.
Для кожного класу є своя вистава, над якою разом із наставником дружно працюють. Важливо, щоб діти розуміли, про що саме постановка. В Анатолія Григоровича свій метод обирання п’єс: він ніколи їх не нав’язує. Вчитель може навіть два тижні на уроках просто читати різні п’єси, аж поки діти не оберуть ту, яку вони справді захочуть показати на сцені. Часто педагог свідомо ставить зависоку для них планку. Пояснює: хай краще вони не на сто відсотків впораються із завданням, але навчаться більшого. Що ж до глядачів, то в юних театралів уже є навіть постійна аудиторія. Школярі, дивлячись виставу, сидять у залі, як миші, а все через те, що на сцені їхні однолітки.
Анатолій Тітов повідав і про прем’єру, котру хмельничани побачать уже зовсім скоро — на День святого Валентина. Це буде дуже своєрідна вистава — інтимна лірика. Її назва “Така любов буває раз в ніколи”, де скомпонована творчість Ліни Костенко і Василя Симоненка. Розповів Анатолій Тітов і трохи про себе. Згадує, як з першого класу зародилась мрія: стати актором. “Пам’ятаю, як на шкільному концерті співав пісню і тоді зрозумів, що хочу бути на сцені, — ділиться Анатолій Григорович. — Проте я закінчував сільську школу і не мав жодної підготовки, щоб вступати на театральний. Так почав вчитися на економічному факультеті, але ходив на всі можливі гуртки в академії. Постійно брав участь у конкурсах самодіяльності. Коли закінчив навчання, відробив три роки за спеціальністю і рішуче і з першого разу вступив до студії при Київському драматичному театрі ім. І.Франка. Зовсім не шкодую, що тоді так вчинив, бо тепер працюю за покликанням”.
Вікторія ТАРАН
На фото: під час вистави до Дня святого Миколая, режисер якої Анатолій Тітов