Південно-Західний мікрорайон — це територія, життєдіяльність якої забезпечує ЖЕК №3: 140 будинків, 9399 квартир, понад 26 тисяч мешканців. Уже 20 років його очолює Леонід Дрозд. Свідченням поваги жителів мікрорайону до ЖЕКу є обрання його начальника депутатом міської ради. Отож наша розмова з Леонідом Дроздом: про роботу підприємства, проблеми території та загалом галузі житлово-комунального господарства.
Південно-Західний мікрорайон — це територія, життєдіяльність якої забезпечує ЖЕК №3: 140 будинків, 9399 квартир, понад 26 тисяч мешканців. Уже 20 років його очолює Леонід Дрозд. Свідченням поваги жителів мікрорайону до ЖЕКу є обрання його начальника депутатом міської ради. Отож наша розмова з Леонідом Дроздом: про роботу підприємства, проблеми території та загалом галузі житлово-комунального господарства.
— Леоніде Петровичу, позаду 2014 рік з усіма його складнощами та змінами. Як ви його оцінюєте з погляду Південно-Західного мікрорайону: якими були недоліки, чого вдалося досягти?
— Як не парадоксально, але попри всі складнощі нам вдалося зробити напрочуд багато — у дечому навіть значно більше, ніж у попередні роки. Зрозуміло, що все це завдяки звичній плановій, ритмічній, системній роботі. Є й приємна несподіванка: проплата мешканців за наші послуги становила 100,55%. У нинішніх умовах вважаю це неабияким досягненням. Звісно, працівники ЖЕКу доклали чимало зусиль. Але хочу відзначити свідоме ставлення людей до своїх зобов’язань, за що їм велика вдячність від нашого колективу.
— Що означає: “зробили значно більше”?
— Передусім, це асфальтування прибудинкових територій та внутрішніх доріг. За кошти міського бюджету і власні ЖЕКу вдалося виконати робіт площею 5800 квадратних метрів на вулицях Інститутській, Хотовицького, Тернопільській, Кам’янецькій, Львівському шосе — разом 58 адрес будинків. Раніше ці обсяги не перевищували 1500-2000 квадратних метрів, отже, це були рекордні показники за всі 20 років моєї роботи начальником ЖЕКу. Велику роль у цьому зіграло фінансування з міського бюджету — майже один мільйон 100 тисяч гривень. Але й ЖЕК витратив на це понад 300 тисяч гривень — як ніколи багато. Ці роботи були головним завданням року.
Іншим орієнтиром був ремонт покрівель за кошти ЖЕКу: м’якої покрівлі зробили на площі 7,3 тисячі квадратних метрів, шиферної — 986 кв. м. Це також значне досягнення, враховуючи вік більшої частини нашого житлового фонду. Потребував він й інших чималих робіт: ремонту під’їздів (торік зроблено у 66), заміни стічних і водопровідних труб, запірної арматури та багато іншого.
— Натомість було й те, що зробити не вдалося. Що переважив: мінус чи плюс?
— Плюсів було, звичайно, більше, але прикрим є те, що загальмувалися роботи з капітального ремонту будинків. Головна причина — недостатнє і несвоєчасне фінансування з міського бюджету. Так, потреби робіт у будинках №№98, 159/1 на вулиці Кам’янецькій становлять до 300 тисяч гривень на кожному, але на кінець року вдалося виконати роботи лише на 65,4 та 15,3 тисячі гривень відповідно. Причини такого рівня фінансування є об’єктивними, ми це розуміємо і сподіваємося на покращення у нинішньому році.
Капремонт житлового фонду — основний мінус, та він компенсується іншими роботами: на дитячих майданчиках, внутрішніх мережах водопостачання і водовідведення, експертною оцінкою 24 ліфтів…
— У місті нині практикується закриття внутрібудинкових сміттєпроводів, як ставитеся до цього?
— Позитивно, наші мешканці цю практику належним чином оцінили і підтримали, хоча й не одразу. Нині на території ЖЕКу залишається лише сім багатоповерхівок, де потрібно закрити сміттєпроводи. Проблемою є інше: облаштування необхідної кількості зовнішніх майданчиків для контейнерів. Для цього потрібні кошти, яких поки що у нас немає.
— Вам свого часу довелося прийняти на баланс багато відомчого житла від ДП “Новатор”, заводу “Катіон” та інших підприємств. Як справи з їх обслуговуванням?
— Ми прийняли на своє обслуговування 38 таких будинків, довелося добряче попрацювати, щоб вирішити всі проблеми мешканців. Думаю, що рівень проплати наших послуг у цих будинках свідчить сам за себе. Очевидно, невдовзі до нас приєднаються ще шість будинків від комбінату стінових матеріалів, тобто роботи додасться. Це не лякає, колектив наш досвідчений і достатньо кваліфікований, відповідальний, тому роботи не цурається. Впевнений, що нові мешканці це відчують одразу.
— Південно-Західний мікрорайон інтенсивно забудовується. Новобудови також поповнюватимуть ваш житловий фонд?
— Чесно кажучи, радує, що новобудови зводяться, але не дуже хочеться приймати їх на свій баланс — куди вже більше? Мабуть, доцільніше одразу створювати об’єднання співвласників чи товариства і таким чином вільно господарювати. Звичайно, у людей має бути вибір: ЖЕК, ОСББ чи якась інша господарська структура. Ми готові співпрацювати з такими об’єднаннями на взаємовигідних умовах. Але час доводить, що наша галузь потребує реформування. На жаль, давні про неї розмови поки що не реалізуються на практиці, відтак лише множаться проблеми капітального ремонту житлового фонду, тарифів… У всьому має бути золота середина: інтереси людей та інтереси міста і держави.
— Успішні показники роботи ЖЕКу №3 впродовж багатьох років забезпечує колектив. Як вам вдається утримувати кадри?
— У ЖЕКу я працюю вже 36 років, зростав професійно разом з його колективом. Усі ми віддані своїй роботі, хоча вона дуже непроста, має особливості й далеко не завжди матеріально виглядає привабливою. Досить сказати, що середня зарплата у комунальників завжди бажала кращого порівняно з іншими галузями. Лише на кінець минулого року середня зарплата у ЖЕКу зросла до 2300 гривень, але це менше, ніж у середньому по місту. Раніше до нас влаштовувались працювати, сподіваючись на службове житло, нині з цим набагато важче. Мабуть, варто подумати про виділення земельних ділянок для ЖКГ міста, як це вже зроблено для деяких комунальних підприємств та організацій. Це сприятиме збереженню досвідчених кадрів та приваблюватиме новачків. Можливо, для службового житла доцільно виділяти вільні нежитлові приміщення комунальної власності — це також може бути вирішенням проблеми.
Та наші працівники отримують 13-у зарплату, допомогу на оздоровлення, заборгованості чи затримки зарплати немає. ЖЕК не є великим підприємством, але своєчасно сплачує податки і соціальні внески на загальну суму 2,24 мільйона гривень, адже працює відкрито і прозоро. Як і всі, ми відчуваємо свою відповідальність за долю країни, перераховуємо допомогу для АТО з власної зарплати. Розуміємо, що наш ЖЕК як маленька держава, котра вимагає уваги й поваги, потребує сучасних змін.
Підготував Володимир Разуваєв