Кажуть так про талановитих українців, які за певних обставин змушені були покинути рідну землю. Нині в обласному художньому музеї є нагода побачити живописні та графічні роботи Аркадії Оленської-Петришин (1934-1996) — українки зі США, художниці, мистецького критика, члена Національної асоціації митців, активної громадської діячки. Діюча виставка — продовження розпочатого у 1990-х роках знайомства з художньою творчістю митців діаспори — Аккою Переймою, Танею Осадцею, Еммою Андієвською (скульптура, писанка, графіка). Експоновані твори зберігаються у фондах Національного заповідника “Замки Тернопілля”, куди їх 2004 року передав чоловік Аркадії Володимир Петришин. Обмін колекціями — одна з форм роботи, яка дає уявлення про скарби різнорівневих, віддалених музейних інституцій. Представлені роботи складають цілісну картину мистецького доробку Оленської-Петришин за 1950-1990-ті роки.
Кажуть так про талановитих українців, які за певних обставин змушені були покинути рідну землю. Нині в обласному художньому музеї є нагода побачити живописні та графічні роботи Аркадії Оленської-Петришин (1934-1996) — українки зі США, художниці, мистецького критика, члена Національної асоціації митців, активної громадської діячки. Діюча виставка — продовження розпочатого у 1990-х роках знайомства з художньою творчістю митців діаспори — Аккою Переймою, Танею Осадцею, Еммою Андієвською (скульптура, писанка, графіка). Експоновані твори зберігаються у фондах Національного заповідника “Замки Тернопілля”, куди їх 2004 року передав чоловік Аркадії Володимир Петришин. Обмін колекціями — одна з форм роботи, яка дає уявлення про скарби різнорівневих, віддалених музейних інституцій. Представлені роботи складають цілісну картину мистецького доробку Оленської-Петришин за 1950-1990-ті роки.
Ранні праці Аркадії (1955-1958) — це пошуки символіки кольору, вона то переходить у сферу безпредметності, то в абстрактно-експресивну форму вислову, де панують хаос, динаміка, вибух кольору…
Поступово її твори набирають кришталевої прозорості й глибокого ліризму. Полотна цього часу — рішучий перехід до абстрактно-фігуративної мови. Так у “Родині” постають фігури людей, для яких характерні овальні голови, круглі очі, а тло закомпоноване переважно абстрактними формами.
У роботах фігуративного періоду зображена людина на тлі природи. У творі “Садок” молода жінка стоїть у високій траві, серед диких квітів, буквально занурена у їхню стихію. Такий узагальнений образ підкреслює незвичне зіставлення звичних елементів. Діалог художниці з природою — найтриваліший у її творчому доробку.
Ще більш глибоко природа заявляє про себе у картинах Оленської-Петришин після 1976 року. Саме тоді вони удвох з чоловіком вирішили провести відпустку у Пуерто-Рико. Після поїздки її творчість змінилася на 180 градусів. Яскраво кольорові картини дощового лісу, тропічних дерев, квітів, листя — нове в мистецтві. У творі “Неймовірна трава” занурюємося в тропічний ліс з його буйною рослинністю. У “Саду в Пуерто-Рико” ці трави перетворюються на рясноцвіття, оживлене різноманітними формами і барвами.
У 1980-х художниця перейшла до свого найбільш самобутнього способу вислову. У новій серії художниця відходить від пишної краси й експресивності.
Громадянка далекої країни Аркадія Оленська-Петришин визначала себе українкою, зберігала рідну мову і велику любов до Батьківщини. Здобуття незалежності стало поштовхом до повернення в Україну, якій вона заповіла свій творчий і духовний спадок.
Мисткиня народилася 19 червня 1934 року на Тернопіллі в селі Розношеннях Збаразького району. Сім’я Оленських, втікаючи від інвазії Західної України більшовиками, виїхала спочатку до Німеччини, а 1949 року емігрувала до Америки й поселилась у Нью-Йорку, де 1963-го Аркадія закінчила коледж зі ступенем магістра з історії мистецтва, будучи одночасно практикуючим художником. Крім групових, мала до півсотні персональних виставок у музеях і галереях різних міст Америки, Канади, Бельгії, України і Китаю.
Виставка триватиме в обласному художньому музеї до березня.
Людмила Сковерко, науковий співробітник музею
Фото Миколи ШАфінського