Минулого тижня прем’єр-міністр Арсеній Яценюк презентував парламенту програму дій уряду на 2015-2016 роки, яка була прийнята із доволі різкими зауваженнями, навіть з середо-вища “своїх” парламентаріїв. У Верховній Раді розгорівся скандал навколо позбавлення керівних посад тих обранців, які голосували у минулому скликанні за диктаторські закони 16 січня. Дійшло до того, що представники одіозного “Опозиційного блоку” звинуватили більшість у порушенні регламенту парламенту, стверджуючи, що вони як опозиція були незаконно позбавлені керівництва у деяких комітетах, яке традиційно нібито належить опозиції. Словом, минулий тиждень видався багатим не лише на події у вищих ешелонах влади, а й на стихійні мітинги у Вінниці та Запоріжжі, які ми попросили прокоментувати народного депутата України кількох останніх скликань Олега Лукашука.
Минулого тижня прем’єр-міністр Арсеній Яценюк презентував парламенту програму дій уряду на 2015-2016 роки, яка була прийнята із доволі різкими зауваженнями, навіть з середо-вища “своїх” парламентаріїв. У Верховній Раді розгорівся скандал навколо позбавлення керівних посад тих обранців, які голосували у минулому скликанні за диктаторські закони 16 січня. Дійшло до того, що представники одіозного “Опозиційного блоку” звинуватили більшість у порушенні регламенту парламенту, стверджуючи, що вони як опозиція були незаконно позбавлені керівництва у деяких комітетах, яке традиційно нібито належить опозиції. Словом, минулий тиждень видався багатим не лише на події у вищих ешелонах влади, а й на стихійні мітинги у Вінниці та Запоріжжі, які ми попросили прокоментувати народного депутата України кількох останніх скликань Олега Лукашука.
— Спершу дамо оцінку закидам так званої опозиції, а по суті, прямим наступникам регіоналів, які ще вчора керували країною та в парламенті і призвели до тих драматичних подій, які відбуваються в державі з кінця листопада минулого року, адже саме на їх совісті невинна і жертовна кров Майдану, заохочення до агресії Росії, анексія Криму та все, що відбувається нині на Донбасі. Ці люди не мають жодного морального права називати себе опозицією, хоч і дали назву своєму парламентському угрупованню. Зрештою, що вони можуть знати про опозиційну політичну боротьбу, коли і далі сидять на фінансових потоках, коли саме у їх середовищі народився антиукраїнський олігархат, який і далі не дає нам нормально жити? Тож підтримую тих парламентаріїв, які проголосували за звільнення з будь-яких посад у комітетах цих людей, і думаю, що у Верховній Раді знайдуться політики, здатні стояти на засадах конструктивної державницької опозиції, без якої неможлива продуктивна робота нової влади.
Що ж до програми уряду, то не можу не висловити своє занепокоєння якраз через те, що не побачив у ній сигналу для уряду у боротьбі з нашою олігархічною системою економіки та суспільного укладу життя, коли задекларовані реформи прагнуть впроваджувати за рахунок суспільних інтересів, найперше бюджетників, пільговиків. Так, у програмі задекларовано прагнення до радикальних змін податкової системи, новий закон про захист економічної конкуренції, проведення приватизації залишків держмайна, готуватиметься закон про ринок земель та про оренду, інвентаризацію земельних угідь, але чомусь нічого не сказано, зокрема, про зміни у системі оподаткування в агросекторі. Добре, що уряд почав краще розуміти потреби оборони країни, проте досить приблизно можна уявити, як за ці два роки проходитимуть децентралізація влади і передача повноважень місцевому самоврядуванню. Звичайно ж, аргумент уряду про те, що в країні триває війна, звучить дуже переконливо щодо пояснення наших нинішніх соціально-економічних проблем, але ж люди хочуть побачити реальні зміни, насамперед у боротьбі з олігархами, тотальною корупцією в усіх її проявах, а не лише “страшилки” про підвищення у декілька разів цін на енергоносії для населення. Якщо суспільство побачить, що уряд втрутиться в усі незаконні схеми з привласнення українських надр, корисних копалин та родовищ того ж газу, нафти, зрозуміє, які насправді проблеми є в енергетичному секторі, де також діють потужні олігархічні клани, і переконається, що нова влада реально прагне навести там лад, тоді воно нормально сприйме і політику “затягування пасків”, яка пропонується нині.
Дуже важливо, аби влада знайшла можливості зі свого боку для проведення відвертого діалогу з суспільством і чіткіше аргументувала свої наміри щодо змін у всіх сферах суспільного життя.
А те, що відбувалося у Вінниці, Запоріжжі, — це, якщо хочете, прикрий наслідок того, що влада на всіх рівнях не навчилася говорити з народом, з конкретними територіальними громадами, не переходить до рішучих дій у впровадженні поки що тільки-но декларованих реформ. Легше всього подібні стихійні протестні акції списати на рахунок “п’ятої колони”, коли існують реальні проблеми з перезавантаженням усіх гілок влади на місцях.
Щодо можливих прогнозів, то знаєте, мені оптимізму додає лише те, що ми перебуваємо лише на початку непростого шляху змін у країні і ще не пізно задати їм необхідний темп, до чого нас спонукає, найперше, внутрішня ситуація в Україні та стан війни, в якому ми перебуваємо.
Як на мене, у нас немає часу на будь-які прояви політиканства у найвищих владних ешелонах, до чого, на жаль, за останні два десятки літ ми, здається, вже звикли, адже країна задихається без якісних змін…
Розмовляв Б.Демків