Як оцінює перші кроки діяльності новообраної Верховної Ради її багатолітній “старожил”, парламентарій кількох останніх скликань найвищого законодавчого органу влади, наш земляк Олег Лукашук? Про це і не тільки ми говорили з Олегом Григоровичем одразу по приїзду зі столиці після складання ним повноважень діючого народного депутата України.
Як оцінює перші кроки діяльності новообраної Верховної Ради її багатолітній “старожил”, парламентарій кількох останніх скликань найвищого законодавчого органу влади, наш земляк Олег Лукашук? Про це і не тільки ми говорили з Олегом Григоровичем одразу по приїзду зі столиці після складання ним повноважень діючого народного депутата України.
— Добре, що вдалося доволі оперативно запустити роботу Верховної Ради восьмого скликання, що новий парламент уже затвердив і склад нового уряду, що в ньому є конституційна більшість для вирішення на законодавчому рівні найскладніших проблем, а основне — для реального запуску механізму реформ у державі. Це справді не може не тішити. До речі, якраз на завершення своєї каденції особисто я, вважайте, одержав дуже символічний, скажемо так, подарунок від Президента Петра Порошенка, який підписав закон, що регламентує переведення садових і дачних будинків наших громадян у житло, розробником якого я був. Не менш важливим своїм досягненням вважаю просування законодавства, яке створює новий порядок набуття спадкових прав на майно у власність спадкоємцям, так би мовити, дальшої лінії родинних зв’язків тощо та звільняє їх від колишньої непомірної і невмотивованої, як на мене, плати за оподаткування при набутті цих прав. До речі, мені дехто з цього приводу закидав, що, мовляв, я посягнув цим законопроектом на доходну частину державного бюджету, що не просто не відповідає дійсності, а перекручує з ніг на голову сутність державних підходів до вирішення подібних соціальних проблем українців. Щось подібне мені також закидали, коли просував законопроект, який дав можливість надавати статус житла дачним та садовим будинкам наших громадян. Ці критики твердили, що, мовляв, у такий спосіб створюються великі проблеми насамперед для багатьох міст, які відтепер зобов’язані розглядати свої дачні містечка як повноцінні житлові мікрорайони та враховувати їх проблеми у місцевих соціально-економічних програмах тощо. Ну, а як інакше має діяти держава, скажіть, коли наші громадяни, завважте, самотужки вже вирішили свої житлові проблеми, а статусу законного житла на свої будинки, іншу нерухомість не мали, не кажучи вже про інші їх соціальні проблеми?
Проте нині хочу наголосити, що нова влада в країні просто зобов’язана здійснювати реформи не задля реформ, а для реального зміцнення нашої держави, поліпшення життя народу, його “маленьких” громадян, як ось, зокрема, і на таких прикладах.
— Що б ви порадили керівництву країни, від чого, зрештою, застерегли і на що хотіли б одержати відповіді?
— Спершу про запитання, хоч вони не з приємних. На моє переконання, якщо керівництво держави не зупинить подальше розкрадання державної власності, то ситуація в країні ще більше ускладниться. А тут, як на мене, і про це чітко каже наша політична сила — партія “Батьківщина”, треба запровадити мораторій на продаж землі, не допустити приватизації таких стратегічних галузей та виробництв, як “Енергоатом”, “Укрзалізниця”, Одеський припортовий завод. Ми нині говоримо про відмову від закупівлі російських нафти і газу, а суспільство повинно знати, що такі ж родовища в Україні перебувають у руках олігархічних кланів, породжених старою владою. Тільки за скромними підрахунками з цих свердловин ми втрачаємо до 40 мільярдів гривень податків від їх прибутків, які поки що не йдуть у державну казну. Тож чи наважаться нова влада, уряд, парламент, Президент нарешті здійснити рішучі кроки, аби зламати олігархічну систему, яка домінує в нашій економіці, що була створена загалом корупційним шляхом?..
— Та вже з цього приводу вам можуть закинути, що до олігархічних кіл належить і наш нинішній Президент Петро Порошенко?
— Думаю, що нам уже пора навчитися розрізняти суть пояснень, хто є насправді олігархом, а хто успішним, і таки справді багатим бізнесменом, який зумів досягти успіху у власній справі. На моє переконання, якраз таким є Петро Порошенко, який нині на посаді Президента зобов’язаний виконувати функції критичного менеджера, зокрема не лише для української економіки, а й для реформування державного організму країни. Звичайно, в ідеалі було б, якби він кардинально змінив і функції президентського інституту влади в країні, скажімо, ставши на чолі її виконавчої гілки, тобто особисто очолив уряд за прикладом тих же США. Проте цього, як відомо, нині не дозволяють Конституція України та повернення до парламентсько-президентського устрою влади. Хоча зберігається, і це не секрет, двозначність впливу на виконавчу гілку влади і з боку уряду, обраного Верховною Радою, і з боку Президента. Нині треба чітко сформулювати, насамперед, реформу влади на усіх рівнях. І це, на мою думку, є нині нагальною потребою України, яка доведена до межі економічного і політичного виживання, коли, даруйте, вирішується основне питання: бути чи не бути нашій державі. Тут уже не до навколовладних ігор з роздаванням посад, бо треба діяти і Президенту, і парламенту, й уряду рішуче і жорстко. Думаю, якщо суспільство побачить, скажімо, що нова влада привела до законодавчого порядку наших олігархів, вдарила по їх найболючіших місцях, забрала в них незаконно привласнені підприємства, фінансові активи, зокрема і з офшорних зон тощо, то воно повірить у неї та підтримає. Особисто я у таких справах всеціло підтримуватиму Президента Порошенка, адже нам потрібні реформи в країні для її зміцнення та поліпшення життя простих громадян, зрозуміло, не забуваючи, який драматичний час переживає Україна, протидіючи прямій агресії Росії, з чого ми зобов’язані вийти сильнішими і консолідованішими.
Розмовляв Б.ДЕМКІВ