Як ніколи раніше, знаковим і щемким видався цього року День Збройних Сил України. Святкували його в державі і в попередні роки, роздаючи “з цієї нагоди” чергові зірочки на погони, показово вручаючи комусь ключі від квартир, обдаровуючи якимись благами чи подекуди просто обіцяючи їх на словах. А за лаштунками показових виступів та фанфар армію розтягували на шматки і свідомо нівелювали її авторитет у суспільстві, привчаючи до думки, що воювати немає з ким, то й дякувати Богу, бо, коли раптом що, здолають нас без супротиву за лічені дні… Що сталося далі — ми знаємо. Бачили на власні очі, як голі-босі, ненавчені воювати армійці стали на захист свого народу, а згодом почали давати перцю різномастим “спецам”-загарбникам.
Як ніколи раніше, знаковим і щемким видався цього року День Збройних Сил України. Святкували його в державі і в попередні роки, роздаючи “з цієї нагоди” чергові зірочки на погони, показово вручаючи комусь ключі від квартир, обдаровуючи якимись благами чи подекуди просто обіцяючи їх на словах. А за лаштунками показових виступів та фанфар армію розтягували на шматки і свідомо нівелювали її авторитет у суспільстві, привчаючи до думки, що воювати немає з ким, то й дякувати Богу, бо, коли раптом що, здолають нас без супротиву за лічені дні… Що сталося далі — ми знаємо. Бачили на власні очі, як голі-босі, ненавчені воювати армійці стали на захист свого народу, а згодом почали давати перцю різномастим “спецам”-загарбникам.
Тож минулої суботи українці не просто вітали військових з їхнім професійним святом, а дякували за те, що вони незрадливо стоять на захисті держави. За те, що вони в нас насправді є!
Команда творчого волонтерського об’єднання “Мистецька подільська сотня” не залишилась осторонь привітань. Напередодні свята навідалася з концертом до Шепетівського зенітного ракетного полку. У фойє, переобладнаному під глядацьку залу, піснями й музикою розважили тамтешніх військовослужбовців, потім разом поспівали, потанцювали і сфотографувалися на пам’ять.
Як розповів заступник командира першого дивізіону з виховної роботи майор Сергій Іщук, полк виконує завдання у визначених позиційних районах з охорони державних кордонів у повітряному просторі України і прикриття важливих державних об’єктів. На сході країни воюють як мобілізовані вояки, так і військово-службовці частини. Ротацію проходять 20-30 армійців кожних півтора місяці. От і днями готується чергове відправлення військових у зону АТО.
А в день свята в тому ж складі співаків: Віктора Шайди, Артема Ромасюкова, Назарія Полякова, Марини Українець, Катерини Аргунової, скрипаля Антона Вараниці та авторки цього матеріалу, ми взяли участь у концерті для військовослужбовців Старокостянтинівського гарнізону. Саме у цьому гарнізоні у квітні розпочалася діяльність нашої волонтерської музично-співочої команди з першого концерту на летовищі. Наразі працювали не просто неба, а в затишній залі 42-го гарнізонного будинку офіцерів. Творчі працівники цієї військово-культурної установи є незмінними учасниками нашої “сотні”, а її директор Сергій Чеплаков забезпечує звукопідсилюючою апаратурою кожен виїзний концерт колективу, часто й сам сідаючи за пульт. Тож ми співали-грали-говорили, образно кажучи, майже вдома, майже для рідних людей. Дякуємо за допомогу в транспортуванні і надане пальне начальнику управління соцзахисту населення Старокостянтинівської міської ради Наталії Шабельник, управлінню культури, національностей і релігій ОДА і обласній філармонії.
Свято військових в Україні минуло на Сході під обстріли “Градів” і хвилини мовчання за полеглими під час урочистих заходів по всій країні. А свідомість наскрізно пронизало усвідомлення того, наскільки суттєво змінилися за цей рік усі ми, зокрема й артисти нашої “сотні”. Раніше дотичність до армії обмежувалась особистісними знайомствами-дружбою-спілкуванням з військовими. А тепер… Тепер відчуваємо себе справжніми солдатами України, бо маємо свій умовний мистецький фронт, з якого не відступимо. Не маємо права.
Оксана Радушинська, учасниця благодійних концертів
Фото Петра Радушинського