Наприкінці грудня завершується передплатна кампанія на газети на наступний рік, серед яких “Проскурів” не є винятком. І все ж ми сподіваємося, що наші постійні читачі усвідомлюють принципову відмінність “Проскурова” від багатьох інших газет краю. Наголошую на цьому, аж ніяк не керуючись відомим прислів’ям: хвали мене, моя губонько, а опираючись на конкретні факти послідовної державницької позиції, яку наша газета, всупереч владній кон’юнктурі в країні та нашій області, незмінно демонструвала впродовж усієї історії свого існування.
Наприкінці грудня завершується передплатна кампанія на газети на наступний рік, серед яких “Проскурів” не є винятком. І все ж ми сподіваємося, що наші постійні читачі усвідомлюють принципову відмінність “Проскурова” від багатьох інших газет краю. Наголошую на цьому, аж ніяк не керуючись відомим прислів’ям: хвали мене, моя губонько, а опираючись на конкретні факти послідовної державницької позиції, яку наша газета, всупереч владній кон’юнктурі в країні та нашій області, незмінно демонструвала впродовж усієї історії свого існування. Неспростованим залишається і той факт, що ми були практично єдиними з комунальних та державних засобів масової інформації в області, які пройшли тест на об’єктивність та патріотичність під час Помаранчевої революції, не зламалася наша газета і під час випробувань Революції гідності. Тож нам, даруйте, не треба, як декому, шукати бодай одного праведника у своєму колективі для порятунку власної професійної гідності, на що публічно звертали увагу наші колеги однієї з поважних газет, аби виправдовувати свою відверту підтримку режиму Януковича, як свого часу і Кучми. Ми також ніколи не тримали за пазухою, як відомий кіноперсонаж, чергову “будьонівку” в очікуванні зміни влади, а завжди прагнули йти своїм шляхом, не торгуючи власними професійними та світоглядними принципами, які було непросто відстоювати у згадані часи…
Хоча, зрештою, коли в нашій країні, навіть у роки незалежності, легко було говорити правду і чи наше суспільство, як і наша міська громада, завжди до неї були відкритими? Якраз на це далеко не риторичне питання ми постійно шукаємо свої відповіді, починаючи з “дрібниць” наших побутових, комунальних, а відтак і загальнодержавних проблем. Добре знаємо, що поряд з шанувальниками газети маємо й “ідейних” недругів, які ніколи не сприймали нашої послідовної державницької позиції, і все ж намагаємося говорити і з такою аудиторією, яка застрягла у совковських світоглядних стереотипах, або, ще гірше, демонструє постійно своє печерне українофобство. Що ж, це також реалії певних настроїв в Україні й нашому місті, чого не можна не бачити, хоча, зрозуміло, орієнтуємося ми на свідомий громадянський загал нашої громади, який завжди був рушієм тих позитивних змін, якими по праву пишаються наш край та держава.
Та все ж даємо собі звіт і в тому, що інтерес до друкованих засобів масової інформації, як і сама читацька культура в наш час, впали до критичної межі. Цей факт також є очевидним. Звичайно, ми можемо закликати своїх потенційних читачів, особливо з молодіжного середовища, читати наш веб-сайт, який справді є досить мобільним і насиченим, звертати увагу своїх шанувальників на наші суспільно значимі акції, які багато років ініціює наша редакція, проте вважаємо, що ніщо не замінить безпосереднє спілкування читача з газетою, про що, до речі, найпереконливіше свідчить приклад розвинутих країн. “Проскурів” ніколи не вдасться під час передплати до залучення адмінресурсу, адже вважаємо, що читати чи не читати нас є правом кожного з вас. Тут лишень можу завважити на суттєву деталь, що, передплативши “Проскурів”, ви надаєте нам не лише матеріальну підтримку, тобто засоби для існування, але й реально впливаєте на нашу редакційну політику. Проте зізнаюся цілком відверто, що така допомога нині потрібна нам, мабуть, як ніколи.
Зрозуміло, що наступного року ми шукатимемо нових творчих підходів для посилення вашого читацького інтересу, проте незмінною залишатиметься засаднича державницька патріотична позиція.