Волонтерський колектив артистів “Мистецька подільська сотня” продовжує здійснювати благодійні концерти для бійців, поранених у зоні АТО, котрі наразі проходять лікування в госпіталях України. Днями самоорганізований колектив побував у Бердичівському та Рівненському шпиталях. До Рівного артисти навідалися вже вдруге, відгукуючись на запрошення тамтешнього керівництва і — головне — бійців. “Саме заради психологічної допомоги воякам ми їздимо до госпіталів, — розповідає письменниця Оксана Радушинська. — Наразі фахівці вже на повний голос говорять про емоційні проблеми, з якими стикаються атошники, повертаючись з війни. Вочевидь, що самотужки подолати важкі психологічні стани вдається в одиничних випадках. А ми через пісню, музику, поезію, через звичайне людське спілкування з хлопцями до і після (а часто — і під час) концерту допомагаємо емоційно збадьоритися та відволіктися від гнітючих думок”.
У Рівному після фінальної пісні, коли артисти передали гостинці й подарунки, отримали від хлопців на знак вдячності троянди і цукерки, один з бійців попросив мікрофон і сказав дуже важливі і водночас дуже болючі слова про те, що вони, вояки, почуваються покинутими напризволяще державою. А ось такі події, як цей концерт, коли артисти приїхали з іншої області і не просто професійно виступили, а поділилися частиною своїх душ, вселяють оптимізм, що армійці — не самотні в боротьбі. “Спасибі за те, що вам до нас не байдуже”, — сказав він. “А нам дійсно не байдуже! — запевняє і за себе, і за всю не велику, проте дружню “сотню” Оксана Радушинська. — Не байдуже працівникам сфери соцзахисту мого рідного Старокостянтинова, котрі вже традиційно зібрали для хлопців смачні гостинці, дитячі малюнки і надали заправлений бусик для поїздки. Не байдуже мамі-виховательці дитячого будинку сімейного типу Людмилі Деркач, котра напекла смачних пирогів; мамам діток, які виховуються в центрі реабілітації дітей-інвалідів, ті передали бійцям домашнє варення. Не байдуже очільниці галузі соцзахисту Старокостянтинова Наталії Шабельник, котра вперше викроїла можливість поїхати з нами до шпиталю і попрацювати волонтером, роздаючи малюнки від школярів, звертаючись зі словами подяки до поранених. А хіба байдуже хмельницькій художниці Наталі Степанюк, котра передала для госпіталю свої акварельні картини — такі теплі і життєствердні? НАМ НЕ БАЙДУЖЕ! Нікому з артистів нашої “сотні” — молодим, професійно утвердженим та реалізованим — не байдуже. Бо інакше не відпрошувалися б ми з родин і з робіт, не витрачали б власні кошти на поїздку, не роздаровували б так беззастережно свої вміння, талант, емоції, пропускаючи крізь себе увесь душевний біль тих, для кого ми граємо-співаємо-говоримо”.
Тож не будьте й ви байдужими до наших захисників! Обов’язково провідайте їх і допоможіть: словом, піснею, дитячим малюнком чи гостинцем. Для них це надзвичайно важливо!
Ксенія Граднова
Фото Петра Радушинського