Сьогодні наша країна переживає дуже важкі часи. Війна, що точиться на сході України, ввірвалася в кожну родину, принесла із собою смерть, сльози матерів, дружин та дітей. Ми навіть уявити не могли, що на початку ХХІ століття, у час, коли, здавалося б, людське життя стало найвищою цінністю, знову будемо чути вибухи снарядів і бомб, стогін поранених, втрачати на війні наших рідних і близьких. Ми зустрілися з досі небаченим явищем, коли тисячі наших співвітчизників змушені залишати домівки, щоб врятувати своє життя, а також життя своїх дітей. “Переселенці”, “тимчасові переселенці з Криму, зі сходу України” — це нові слова, які, на превеликий жаль, з’явились у нашому лексиконі. А за цими словами — тисячі понівечених доль, розбитих надій і сподівань. Сучасні реалії заставляють нас по-новому мислити, працювати, будувати своє життя так, щоб мати змогу допомагати не лише своїм рідним, а й людям, які приїхали до нас із “гарячих точок” з надією знайти прихисток, допомогу, відраду у своєму горі.
Сьогодні наша країна переживає дуже важкі часи. Війна, що точиться на сході України, ввірвалася в кожну родину, принесла із собою смерть, сльози матерів, дружин та дітей. Ми навіть уявити не могли, що на початку ХХІ століття, у час, коли, здавалося б, людське життя стало найвищою цінністю, знову будемо чути вибухи снарядів і бомб, стогін поранених, втрачати на війні наших рідних і близьких. Ми зустрілися з досі небаченим явищем, коли тисячі наших співвітчизників змушені залишати домівки, щоб врятувати своє життя, а також життя своїх дітей. “Переселенці”, “тимчасові переселенці з Криму, зі сходу України” — це нові слова, які, на превеликий жаль, з’явились у нашому лексиконі. А за цими словами — тисячі понівечених доль, розбитих надій і сподівань. Сучасні реалії заставляють нас по-новому мислити, працювати, будувати своє життя так, щоб мати змогу допомагати не лише своїм рідним, а й людям, які приїхали до нас із “гарячих точок” з надією знайти прихисток, допомогу, відраду у своєму горі.
Міська влада, управління освіти та навчальні заклади Хмельницького намагаються зробити все можливе, аби переселенці почувалися в нашому місті комфортно, як удома.
З вересня дитячі садочки й школи відвідують 211 дітей з Луганської та Донецької областей та 34 дитини з Криму. Психологи навчальних закладів дпомагають їм адаптуватися в учнівських колективах, нових умовах проживання.
Сьогодні у зоні антитерористичної операції перебувають учителі ліцею №17, ЗОШ №14 і СЗОШ №27. Освітяни міста надають допомогу колегам власних колективів, рідні яких перебувають у зоні бойових дій, здійснюють персональні перерахунки та смс-проплати для потреб учасників АТО, продовжують добровільно перераховувати одноденний заробіток на підтримку армії.
Діти надзвичайно чутливі до подій, які переживає наш народ. Проявляючи патріотизм, активну громадянську позицію, вони беруть участь в акціях: “Напиши лист солдату в АТО”, “Продай іграшку — допоможи солдату”, “Ми з тобою, солдате Батьківщини”, “Я дякую тобі, солдате”, “Лист захиснику Батьківщини”, “Лист пораненому”, “Допоможемо українській армії”.
У ході акцій зібрано понад 100 тис. грн., закуплено предмети першої необхідності, ліки для першої медичної допомоги, продукти харчування, засоби особистої гігієни, військову амуніцію та передано все це в зону АТО. Проведено збір теплих речей, шкільного приладдя для дітей, які прибули зі східних областей України та Криму. Зібрано й передано іграшки дітям м. Рубіжне Луганської області, а бійцям — листівки, малюнки, обереги.
У ДНЗ №25 відбувся благодійний концерт за участю працівників закладу, дітей, дуету “Калинонька”, кошти з якого витрачені на підтримку батьків вихованців — учасників АТО.
Розуміємо, як потрібна допомога пораненим бійцям. Уже зібрано й передано майже 25 тис. грн. на лікування нашим землякам, діти яких навчаються у школах або виховуються в дошкільних закладах міста.
Освітяни впевнені, що кожен українець повинен робити внесок у перемогу. А для цього ми маємо розуміти, що наша сила — в єдності. Тільки спільними зусиллями ми зможемо перемогти у цій нав’язаній нам, не нашій війні, збудувати щасливе майбутнє для власних дітей. Бо наша земля — не полігон, це нива, щоб сіяти.
Наш кор.