Громадська організація “Хмельницьке обласне об’єднання миротворців України” зареєстрована лише рік тому. Очолив її Богдан ВЛАСЮК. У 2005 році він забезпечував мир на території Іраку. Нині хмельницькі миротворці також знайшли, так би мовити, свою нішу в добровільній допомозі тим, хто відстоює інтереси держави на сході нашої країни. На їх рахунку багато добрих справ, про які наша розмова з паном Богданом.
Громадська організація “Хмельницьке обласне об’єднання миротворців України” зареєстрована лише рік тому. Очолив її Богдан ВЛАСЮК. У 2005 році він забезпечував мир на території Іраку. Нині хмельницькі миротворці також знайшли, так би мовити, свою нішу в добровільній допомозі тим, хто відстоює інтереси держави на сході нашої країни. На їх рахунку багато добрих справ, про які наша розмова з паном Богданом.
— Богдане Івановичу, утворюючи громадську організацію, яку мету ставили перед собою?
— Допомагати всім, хто цього потребує. Зрештою, ми тоді не знали, що буде Майдан і війна на Сході. Планували допомагати учасникам бойових дій миротворчих місій, інвалідам війни та Збройних Сил. Але події в Україні, які ми разом переживаємо, а також агресія сусідньої держави, що триває вже кілька місяців, остаточно визначили наше місце в суспільному житті. Ми не маємо морального права бути осторонь того, що відбувається в нашій країні, не можемо відгороджуватися від проблем, які треба вирішувати разом. Тож ми почали діяти.
— Які були перші кроки на шляху волонтерства?
— У квітні цього року, коли пройшла перша хвиля мобілізації, до нас звернулося керівництво військової частини 8-го полку спецпризначення. Вкрай необхідні були інструменти для ремонту автомобілів. Ми кинули клич поміж своїх колег і почали збирати ключі, викрутки тощо. Все зібране завезли на КПП. Нам подякували за допомогу і ми взялися за наступну справу. Військові попросили підключитися до збору матеріальної допомоги. Разом з волонтерами знайшли спонсора, який проплатив половину вартості броньованої інкасаторської машини, яку закупили за кордоном. Підсобили центру й продуктами.
— Відомо, що тепер ви взялися опікуватися пораненими.
— Нас підштовхнув до цього начальник штабу 8-го полку спецпризначення. Він сказав, що волонтери переважно займаються допомогою тим, хто воює в зоні АТО. А пораненим та важкохворим також потрібна конкретна допомога. І ми можемо її надати. Згодом сталася трагедія з 26-річним капітаном з 8-го окремого полку спеціального призначення Олександром Петраківським. В АТО він брав участь від початку активних бойових дій. Командував групою. 21 липня він та ще 13 бійців його групи, переїжджаючи у місто Щастя, що поблизу Луганська, потрапили у засідку. Двоє бійців загинули, двоє зникли. Ще восьмеро отримали поранення. У Сашка — важке осколкове поранення в голову. Його одужання чекають дружина, п’ятирічна донька Настя, батьки та родичі. У їхній родині всі військові. Олександру зробили дві операції: першу — лікарі Вінницького польового шпиталю, другу — у Харківському військовому санаторії. З того часу хлопець перебуває у важкому стані. За кордоном медики зможуть повернути Олександра до повноцінного життя, але для цього потрібно чимало коштів, яких у родині немає. До нас звернувся батько пораненого Петро Станіславович, аби допомогли врятувати сина-героя. За певний час ми зібрали досить чималу суму — понад 300 тисяч гривень, кошти також перерахував фонд “Надія” при Хмельницькій міській раді. В наглядову раду входить група депутатів — Олександр Кізляр, Руслан Афійчук, Костянтин Чернилевський, з якими ми тісно співпрацюємо, вони також передавали на спецрахунок для Петраківського власні кошти.
— Як і де шукаєте гроші?
— Всюди, де тільки можна. На жаль, люди останнім часом дещо заспокоїлися в зв’язку з укладеним так званим перемир’ям. Насправді ж нічого не змінилося. Можливо, трохи менше вбитих, але є поранені, яким треба допомагати. Хочу розповісти про 29-річного майора Миколу Димчука, який отримав численні поранення, виконуючи завдання у Дзержинську Донецької області. Вороги обстріляли позиції силовиків і чотири кулі та два осколки скалічили тіло майора. Одна з куль пройшла навиліт через обличчя, вразивши лицевий нерв, артерію, пошкодивши верхню третину шиї, плече, і вийшла з правого боку черевної порожнини. Друга куля роздробила лопатку. Крім того, хлопця важко контузило, в щелепі застрягли два осколки. Нині військовослужбовець у стабільно важкому стані на лікуванні в Одесі. Реабілітацію потрібно проходити в Ізраїлі. Лікування коштує дорого. Мама, яка доглядає скаліченого сина, не втрачає надію, бо сама медик і лише просить зібрати кошти на лікування. Наш святий обов’язок — допомогти.
— Яка реакція людей на ваше прохання про допомогу коштами?
— Різна. Є люди, які одразу діляться, хай і невеличкою сумою, а, трапляється, відмовляють. Недавно я попросив людину, яка навсібіч смітила грішми, перерахувати кошти на рахунок нашої громадської організації, пояснивши, куди вони підуть. Людина відмовила, сказавши, що свої проблеми вона вирішує самостійно. Дай Боже, аби в житті цього чоловіка не трапилося нещастя, адже зарікатися не можна нікому. Якщо людина готова перерахувати певну суму, ми надаємо рахунок. Є багато людей, котрі хочуть надавати допомогу конкретній людині, тобто адресно. В цьому також не відмовляємо — даємо координати наших важко поранених земляків. А ще просимо відвідувати військових там, де вони лікуються, аби на власні очі побачити і переконатися, яка допомога їм конче потрібна.
— Незабаром похолодає. Чи маєте замовлення допомогти нашим воїнам-землякам теплим одягом, взуттям, іншими необхідними речами?
— У 8-го полку спецпризначення повністю знищено базу: техніка, а також особисті речі військових. Тож усе треба починати спочатку, адже людей слід взути та одягти в теплі речі, забезпечити засобами захисту, медикаментами й продуктами. Тож беремося разом з “Самообороною” за все, що потрібно. Крім 8-го полку, є ще 7-й батальйон територіальної оборони та медрота. Про потреби дізнаємося знову ж таки від командування частин, від тих, хто приїздить у короткі відпуски, а також від знайомих, які нині служать у батальйонах “Миротворець”, “Дніпро-2”, хто воює в “Правому секторі”. Ми відправляємо медикаменти, з яких потім формують індивідуальні аптечки, та запас ліків для медроти. Нам багато допомагають депутати обласної ради Віталій Олуйко та Галина Червонюк, інші хмельничани і не лише коштами, а й необхідними речами.
Крім того, треба зібрати гроші на лікування ще одного пораненого земляка, який був у групі Петраківського, — Вадима Ігнатьєва, у якого роздроблено колінний суглоб.
— Богдане Івановичу, як плануєте допомагати тим, хто повернувся із зони АТО?
— Можу сказати впевнено, що відстоюватимемо всі інтереси учасників бойових дій, зокрема житлові. Сприятимемо, скажімо, у виділенні земельних ділянок в обласному центрі, районах області. Наша громадська організація, наприклад, звернулася до Хмельницької міської ради з проханням виділити земельну ділянку під будівництво багатоквартирного житлового будинку. Фірма-забудовник, яка виграє тендер, згідно з попередніми умовами будуватиме житло за власні кошти, а для нашої громадської організації виділятиме певний відсоток квартир.
Розмовляла
Вікторія СТАНДРІЙЧУК
На фото: під час чергової передачі потрібних військовим модернізованих деталей для стрілецької зброї
Адреса організації:
29000, м. Хмельницький,
вул. Кам’янецька, 2, офіс 40/1,
тел. 096-229-88-33.
Банківські реквізити для надання фінансової допомоги: ХФ ПАТ КБ “ПриватБанк”, р/р 26000052417662, МФО 315405, ЄДРПОУ 38937211.