Галина, педагог:
— Я завжди пишалася своєю професією, адже, попри невелику зар-платню, справжні педагоги намагалися дати дітям якомога більше знань зі свого предмета. Нині є чимало вчителів, які, не вважаючи свою зарплатню гідною, проводять уроки для галочки, а всю свою енергію віддають репетиторству зі своїми ж учнями. Гарна освіта, вважаю, ― це коли дитина після закінчення школи може вільно скласти тести ЗНО, до якого готується на уроках, а не бігаючи щодня по репетиторах.
…
Олена, підприємець:
— На мою думку, після Революції гідності школа повинна стати для юних українців взірцем гідної поведінки насамперед вчителів та керівників освіти. Нині, на жаль, наші діти є свідками корупції, завуальованої під нібито турботу про їх кращу освіту. Йдеться про всеукраїнські комерційні конкурси, яких є безліч (“Кенгуру”, “Бобер”, “Колосок” і т.п.). За гроші батьків ― кольорові сертифікати, календарики, наклейки та інші витребеньки. Не важливо, що відповіді на конкурсні питання часто диктують вчителі або дають завдання додому. Діткам втіха ― відчути себе “переможцем”, а для ділків від освіти ― непоганий бізнес. Що вже й казати про підручники з англійської мови іноземних видавництв за ціною 300 гривень? У наш скрутний час батьків змушують їх купувати. Чи не пора покласти край псевдотурботі заповзятливих освітян про наших дітей?..
Валентина, пенсіонерка:
— Під час революції було повалено багато пам’ятників Леніну. Але пережитки радянських часів залишаються дуже живучими, особливо в системі освіти. Важко позбутися показухи в школі. Мої внуки розповідають, що зубріння текстів і репетиції “відкритого уроку” тривають декілька тижнів. Потім перед запрошеними вчителями з інших шкіл влаштовується справжнє шоу “дресированих зайчиків” під проводом досконалого, професійного, бездоганного вчителя. А ось у внуків, які живуть за кордоном, “відкритий урок” ― це звичайнісінький урок, на який запрошують батьків. Їм ставлять стільці позаду парт і вони можуть спостерігати вживу за процесом навчання своїх дітей. Я ― за європейський вибір України, я ― за освіту без показухи.
Олександр, держслужбовець:
— Небесна сотня віддала життя за нову Україну, за щасливе майбутнє дітей у країні без корупції. Тим паче без корупції в системі освіти і науки. Наше місто наповнене чутками про корупцію у Малій академії наук, нібито за призове місце дитини треба заплатити. Чи виникає дим без вогню? Питання риторичне. А от те, що вчителі, особливо у райцентрах і селищах, самі пишуть наукові роботи для учнів ― факти не поодинокі. Чи стане сучасна школа стартовим майданчиком реальних змін у країні, прикладом ефективної боротьби з корупцією? Хочеться вірити…
Галина, педагог:
— Я завжди пишалася своєю професією, адже, попри невелику зар-платню, справжні педагоги намагалися дати дітям якомога більше знань зі свого предмета. Нині є чимало вчителів, які, не вважаючи свою зарплатню гідною, проводять уроки для галочки, а всю свою енергію віддають репетиторству зі своїми ж учнями. Гарна освіта, вважаю, ― це коли дитина після закінчення школи може вільно скласти тести ЗНО, до якого готується на уроках, а не бігаючи щодня по репетиторах.
Володимир, працівник освіти:
— Я згоден з думкою Президента, який у представленій народу програмі “Стратегія-2020” підкреслив, що кадрова політика має базуватися на професіоналізмі, а не “кумівстві”, “по знайомству” та “за гроші”. Згадаємо “Теорію спорідненої праці” Григорія Сковороди: тільки люди, які працюють за покликанням, можуть змінити галузь на краще. Має бути менше декларацій, а більше реальної роботи. Нині, на жаль, основними залишаються показуха та робота “заради галочки”. Сьогодні молоді талановиті випускники педагогічних вишів без “руки” не можуть влаштуватися на роботу в навчальний заклад, де на другому-третьому диханні працюють педагоги, яким за 70…
Віталій, батько школяра:
— Освітянська галузь має пройти генеральну чистку, не чекаючи, коли станеться лихо. Адже 23 роки знищувалися не тільки Збройні Сили… Нині ми всі побачили, в якому стані наша армія. Тим часом у кожній галузі є величезні діжки фарби, якою перефарбовуються чиновники відповідно до вимог часу. Всім освітянам треба не тільки пройти психіатричну експертизу, яку ввели нещодавно, але й перевірку детектором брехні…
Тетяна, студентка:
— Прикро, але ми були задоволені, коли дізналися, що декан одного з факультетів “під домашнім арештом”. Але ж вона не просто брала хабарі ― їй хтось їх давав. Я закликаю всіх учитись, а не колекціонувати дипломи про вищу освіту, сподіваючись, що батьки знайдуть “теплу” посаду за той же хабар. Маємо бути розумною, самодостатньою нацією!