Саме у таку приблизну суму — мільярд гривень, обчислює Центрвиборчком офіційні державні видатки на проведення давноочікуваних українською суспільністю дострокових виборів парламенту, які мають відбутися 26 жовтня. Зрозуміло, ця поважна державна інституція не називає у скільки насправді обійдуться ці вибори країні у грошовому еквіваленті, якщо врахувати, що проходитимуть вони за старою змішаною системою.
Саме у таку приблизну суму — мільярд гривень, обчислює Центрвиборчком офіційні державні видатки на проведення давноочікуваних українською суспільністю дострокових виборів парламенту, які мають відбутися 26 жовтня. Зрозуміло, ця поважна державна інституція не називає у скільки насправді обійдуться ці вибори країні у грошовому еквіваленті, якщо врахувати, що проходитимуть вони за старою змішаною системою. Адже на них мають викластися і партії, які наважаться йти на вибори, і їх висуванці на мажоритарних округах, і ті кандидати, яких ми називаємо самовисуванцями. Щоправда, як на мене, більше у цій історії з цими дивними достроковими виборами важитиме той морально-політичний ефект, який вони спричинять у нашому суспільстві, адже не секрет, що українська громада чекала від дострокових виборів реального перезавантаження свого політикуму та влади через парламент, на що нині годі сподіватися.
Насправді виявилося, що ні наші державницькі парламентські партії, ні президент не змогли чи не захотіли задовольнити цей найважливіший суспільний запит і пробують нині, образно кажучи, у старі міхи нинішнього корупційного парламенту залити нібито нове політичне вино, смак якого вже гірчить від тих інтриг, які тривали там навколо нового закону про вибори Верховної Ради за пропорційною системою з відкритими списками, від того, як там торпедуються люстраційні процеси та спроби притягнути бодай до політичної відповідальності тих парламентаріїв, які дискредитували себе співпрацею з режимом Януковича. Тож виходить на перевірку, що попри увесь драматизм суспільно-політичної ситуації в Україні, яка пройшла, здавалося б, через очищаюче горнило Революції гідності, а нині безприкладним героїзмом своїх кращих синів та дочок стверджує її ідеали у кривавому протистоянні з російськими окупантами та їх поплічниками на Донбасі та сході країни, наша політична еліта заради власних інтересів, по суті, знову відкидає державу назад, вселяючи у широкі маси навіть свідомих українців зневіру в європейський, демократичний поступ власної країни, штовхаючи свій народ до таких звичних за останні два десятки літ корупційних виборчих схем, від яких годі сподіватись очищення та перезавантаження влади, яка за визначенням не буде здатна на реформи. Зрозуміло, що вся ця критична маса суспільного невдоволення може дійти до точки кипіння, що в умовах війни з Росією, владна кліка якої обов’язково скористається цією ситуацією для подальшої дестабілізації в нашій країні, кинувши на ці позачергові вибори до Верховної Ради усі можливі і неможливі ресурси впливу, це ще більш небезпечно для нашої державності, якій нині, як ніколи, потрібне забезпечення стабільності та миру в країні.
Здавалося б, усе це повинні в першу чергу усвідомлювати наші державні мужі, які нещодавно за доброї волі свого ж народу прийшли у владні кабінети на всіх рівнях, проте, як бачимо, там відбуваються процеси, які, як на мене, поки що не піддаються здоровій державницькій логіці. Зрештою, з цього розряду й інформація про ознаки розбрату в найвпливовішій державницькій партії “Батьківщина”, непорозуміння з домовленостями у державницькому таборі щодо єдиної передвиборчої тактики на основі взаємного непоборювання. Не кажемо вже про те, як доволі оперативно перегруповуються усілякі антиукраїнські сили, як швидко відновлюються вчорашні сателіти регіоналів на кшталт партії “Сильна Україна”, як створено новий клон Партії регіонів — так звана Партія розвитку України тощо. Не сумніваймося, що на мажоритарних округах ми знову побачимо “парад” нібито самовисуванців, насамперед з числа нинішніх парламентаріїв — колишніх членів фракції регіоналів, у яких насправді руки в крові Небесної сотні та наших патріотів, котрі гинуть за Україну на сході країни…
Тож на що насправді буде витрачено мільярд гривень і без того критичного українського бюджету, якого край не вистачає на неоголошену війну з Росією, не кажучи про всі інші державні потреби? Мені здається, що на вітер, бо парламентська вичинка, яка може сформуватись у Верховній Раді після 26 жовтня за старим виборчим законодавством, не вартує тих затрат, які будуть на неї витрачені…