Минають дні, роки, десятиліття, а найяскравіший їх слід залишається в фотографії. Зафіксований відбиток вдало характеризує підмічене автором. Світлини майстра вирізняються не лише технікою виконання, а й суттю, це не просто пейзаж, портрет, а щось набагато важливіше. Такими є роботи чернігівського фотографа, голови Чернігівського обласного осередку Національної спілки фотохудожників України Миколи Турчина. Минулого четверга у Хмельницькому музеї-студії фотомистецтва відбулося відкриття виставки його робіт, об’єднаних назвою “Незвичайне у звичайному”.
Минають дні, роки, десятиліття, а найяскравіший їх слід залишається в фотографії. Зафіксований відбиток вдало характеризує підмічене автором. Світлини майстра вирізняються не лише технікою виконання, а й суттю, це не просто пейзаж, портрет, а щось набагато важливіше. Такими є роботи чернігівського фотографа, голови Чернігівського обласного осередку Національної спілки фотохудожників України Миколи Турчина. Минулого четверга у Хмельницькому музеї-студії фотомистецтва відбулося відкриття виставки його робіт, об’єднаних назвою “Незвичайне у звичайному”.
“Частина творчого доробку Миколи Турчина, презентована в нашому місті, — переважно пейзажі. Вражає техніка їх виконання, це — інфрачервоні світлини. Під час фотографування об’єктив має ефект закопченого скла, що надає знімкові ніжного, незвичного кольору. Такий процес виготовлення фото — кропіткий, вимагає чимало часу, пробного друку фотографій”, — охарактеризував “Незвичайне у звичайному” директор фотомузею Костянтин Жданов.
“Автору вдалося досягти ефекту м’якого зображення з ледь розтушованими контурами. Він — справжній естет”, — доповнила керуюча справами міськвиконкому Людмила Черевченко, вітаючи відвідувачів і від міського голови Сергія Мельника.
…Є на світлинах Миколи Турчина літо й осінь, осередки духовності (чимало робіт із зображенням храмів) і дикі, на перший погляд, забуті Богом, але вже розвідані людиною місцини. Залишені, ніби назавжди, дерев’яні човни на озері, заснованому лататтям, біла альтанка у лісопарку, як привид давнини, наче нізвідки виникла стежина у полі, “Романтичні руїни”, що, як павутинням, обвисли диким виноградом… Зі всього хочеться змахнути пил часу і водночас воно вабить таємничістю.
Щодо світлин автора, де зображені храми, будівлі, кожна з них — історія. Автор об’їздив чи не всю Україну, та найбільше фотографував у Седнові, селищі міського типу на Чернігівщині, де зберігся маєток славетного козацького роду Лизогубів.
На широкій мистецькій дорозі Микола Турчин навіть книги фотоілюстрував, тому назви деяких його світлин перегукуються з назвами літературних творів. Наприклад, зображення річки, на якій розрослася рідна автору Чернігівщина, Десни називається за твором українського класика Олександра Довженка “Зачарована Десна”. Вдалий ракурс повністю відповідає назві. 
Побував автор і на Поділлі, яке теж увічнив об’єктивом, знімав чимало історичних та архітектурних пам’яток нашого краю. Зокрема робота “Подільський каньйон” з серії “Незвичайне у звичайному”.
Українське — головне у творчості фотомайстра, його світлини рідні кожному співвітчизнику, бо в них — частинки Батьківщини, краєвиди, які не сплутаєш, такі звичайні, на перший погляд, і такі значимі для українців. Взяти хоча б світлину “Спека”, де до звивистої річки на пожовклому від спеки полі зійшлося стадо корів. Такий пейзаж, здається, можна зробити всюди, але автор зміг виконати його так, що кожен скаже: “Це моє, рідне…”
У Хмельницькому презентовано 37 робіт автора, це лише скромна частка його творчого доробку. Зі своїми фотографіями у складі Національної спілки фотохудожників України автор побував на численних виставках за кордоном, зокрема в Ірані, Румунії.
Микола Турчин має чимало нагород, серед них — перемога у фотоконкурсі газети “День”, почесна грамота митрополита Київського і всієї України Володимира та інші. Нині автор є і членом народного фотоклубу “Чернігів”, продовжує працювати над ілюстраціями для книг, календарів, буклетів. Знаходить натхнення і в рекламній та весільній зйомці.
Ірина САЛІЙ