Дмитро Шевченко, голова постійної комісії міської ради з гуманітарних питань:
— Процес перейменування вулиць, провулків, проїздів треба здійснити раз і назавжди. Якщо ми це зробимо, можливо, будемо нарешті тим обласним центром в Україні, де не залишиться жодної назви з тоталітарного минулого. Мешканці вулиць, які потребують зміни назв, мають заспокоїтися: ця процедура не позначиться на їхніх гаманцях, буде безкоштовною при зміні чи переоформленні документів. Принцип підходу до зміни назв має відповідати вислову: як судно назвеш, так воно і попливе. Підбір має бути таким, щоб людям нова назва подобалася, викликала позитивні емоції, щоб нею можна було пишатися.
…
Дмитро Шевченко, голова постійної комісії міської ради з гуманітарних питань:
— Процес перейменування вулиць, провулків, проїздів треба здійснити раз і назавжди. Якщо ми це зробимо, можливо, будемо нарешті тим обласним центром в Україні, де не залишиться жодної назви з тоталітарного минулого. Мешканці вулиць, які потребують зміни назв, мають заспокоїтися: ця процедура не позначиться на їхніх гаманцях, буде безкоштовною при зміні чи переоформленні документів. Принцип підходу до зміни назв має відповідати вислову: як судно назвеш, так воно і попливе. Підбір має бути таким, щоб людям нова назва подобалася, викликала позитивні емоції, щоб нею можна було пишатися.
Зоя Діденко, голова міського Товариства “Просвіта”:
— Перейменування вулиць є процесом історичним, який пов’язаний з динамікою розвитку суспільства. Людину як особистість формує те, що вона бачить і чує. Стосується це і назв вулиць у місті, де вона живе. Як на мене, для нас кращим варіантом була б нумерація вулиць на зразок міст у США: без будь-якого ідеологічного чи психологічного навантаження. Але традиція є традицією, тому якщо обирати чиїсь імена, то доцільніше перевірені часом та історією. Думаю, не варто заглиблюватися в історію древню, а обмежу-ватись історією новітньою. А вона багата на перевірені часом події та імена. Але при цьому необхідно враховувати думку людей, які живуть на тій чи іншій вулиці. Якщо у них є спротив, краще не робити поспішні кроки.
Скажімо, для новобудов та приватного сектора придатнішим варіантом може бути флористика: назви квітів, дерев, рослин — вони несуть у собі лише природний позитив. Однак в усьому має бути здоровий глузд: без надмірності, гучності, тимчасових емоцій.
Володимир Разуваєв, член громадської ради при міськвиконкомі:
— Логіка у продовженні процесу перейменування вулиць міста є, але потрібні відповідні підходи: за яким принципом обирається нова назва, що має бути пріоритетом, чи відповідатиме нова назва статусу вулиці тощо. Наприклад, пропозиція назвати нинішні вулиці Боженка, Уборевича, Червонофлотську, Щорса іменами видатних історичних фігур — гетьманів, великих князів викликає неабиякий сумнів з погляду на відповідність таких гучних імен і стану цих вулиць на території міста. Крім того, ці імена більше підходять столиці, а не Проскурову-Хмельницькому, адже в усьому має бути почуття міри. Натомість на карті міста є назви вулиць, які потребують змін, але до запропонованого списку не включені Тупикова, Прифермська, С.Лазо, Басейна, Декабристів, Урицького та інші. Чим пояснити запропоновану назву Богатирська замість Будьонного? А чим завинили імена видатного російського (а не радянського і комуністичного!) письменника Горького та Героя Радянського Союзу, командира великого партизанського з’єднання Бегми? Між тим у переліку назв міських вулиць немає імені очільника області Ватченка, з яким пов’язана стрімка забудова Хмельницького, його промисловий та культурний розвиток як обласного центру. Думається, достойними для увічнення є ім’я першого народного артиста України серед акторів театру Петровського-Старицького Іван (Яна) Жулкевського, організатора й багаторічного керівника ансамблю “Подолянчик”, мистецько-культурної візитівки нашого міста Юрія Гуреєва. Мабуть, варто вже сьогодні передбачити на майбутнє увічнення імен видатних керівників міста, яким воно зобов’язане своїм розвитком у 1960-1980-ті роки: Шоханова, Бухала (дай Боже їм здоров’я на довгі роки!) і Карлова, а також уродженки Проскурова, народної артистки Росії Олени Камбурової. Взагалі у цій процедурі й надалі треба орієнтуватися насамперед на історію самого міста і краю, їх видатних особистостей, незалежно від ідеологічних нашарувань.
Оксана, 24 роки, студентка:
— Я не чула, що деякі вулиці нашого міста планують перейменувати. Чесно кажучи, мене не хвилює, як саме зветься певна вулиця. Головне, щоб я орієнтувалась, де вона і що на ній розташовано.
Наталія, 45 років, бухгалтер:
— Не знала про перейменовування деяких вулиць. Для мене немає великого значення, яка назва вулиці. Проте, на мою думку, якщо все ж таки перейменовувати, то треба зважати на те, щоб нові назви підкреслювати патріотичність нашого народу.
Леонтій Андронович, пенсіонер:
— Я чув про те, що мають перейменовувати деякі вулиці Хмельницького, але які саме — не знаю. Щодо мене особисто, я проти, щоб була вулиця Бандери.
Алла, 32 роки, інженер:
— Звичайно, я підтримую цю ідею. Для мене це важливо, адже наші вулиці — частина України. Тому вони мають бути пов’язані з історією й піднесеним духом держави. А ті, хто загинув чи постраждав за нашу Батьківщину, мають бути вшанованими.