Голова Всеукраїнської громадської організації інвалідів “Чорнобиль-Допомога” Віктор Тупілко на Донбасі і Донеччині — людина авторитетна і знана своїми україноцентриськими поглядами. В центральному офісі його організації, що за десяток хвилин ходьби від Донецької обл-держадміністрації, розміщено чи не найзнаковішу музейну установу цього краю — музей “Смолоскип”, створений паном Тупілком, де зібрано унікальні документи та експонати про український дисидентський спротив комуністичній системі. Віктор Петрович, окрім вирішення суто чорнобильських проблем, зініціював і виставкове дослідження вишиваних орнаментів зниклих сіл Чорнобильської зони “Пам’ять про життя”, на базі музею діє у Донецьку молодіжно-патріотична організація “Пласт”, ряд інших патріотичних громадських об’єднань, а “Чорнобиль-Допомога” відома своїми безкомпромісними діями на підтримку соціальних прав шахтарів краю. Тож, думаємо, не варто наголошувати, чому його прізвище було внесено у “деенерівські” “розстрільні списки”, відтак чому його перебування у рідному Донецьку через смертельну небезпеку нині неможливе. Днями Віктор Тупілко побував у Хмельницькому і завітав до нашої газети, тож ми скористалися нагодою, аби взяти в нього ексклюзивне інтерв’ю.
Голова Всеукраїнської громадської організації інвалідів “Чорнобиль-Допомога” Віктор Тупілко на Донбасі і Донеччині — людина авторитетна і знана своїми україноцентриськими поглядами. В центральному офісі його організації, що за десяток хвилин ходьби від Донецької обл-держадміністрації, розміщено чи не найзнаковішу музейну установу цього краю — музей “Смолоскип”, створений паном Тупілком, де зібрано унікальні документи та експонати про український дисидентський спротив комуністичній системі. Віктор Петрович, окрім вирішення суто чорнобильських проблем, зініціював і виставкове дослідження вишиваних орнаментів зниклих сіл Чорнобильської зони “Пам’ять про життя”, на базі музею діє у Донецьку молодіжно-патріотична організація “Пласт”, ряд інших патріотичних громадських об’єднань, а “Чорнобиль-Допомога” відома своїми безкомпромісними діями на підтримку соціальних прав шахтарів краю. Тож, думаємо, не варто наголошувати, чому його прізвище було внесено у “деенерівські” “розстрільні списки”, відтак чому його перебування у рідному Донецьку через смертельну небезпеку нині неможливе. Днями Віктор Тупілко побував у Хмельницькому і завітав до нашої газети, тож ми скористалися нагодою, аби взяти в нього ексклюзивне інтерв’ю.
— Вікторе Петровичу, з одного боку, той факт, що ви одразу потрапили у так звані “розстрільні списки” авантюристів ДНР, є своєрідним відзначенням нашими недругами того, що ви робили та робите задля української справи на Донбасі. Але ж, по суті, одержувати подібні “вироки” — це нонсенс у наш час.
— З Донбасу я не збирався нікуди, наша організація брала активну участь у подіях Майдану в Донецьку. Ми з перших днів появи провокаторів-“новоросів” працювали, як могли, з людьми. Але майже місяць тому я дістав попередження від друзів, що на мене розпочинається полювання, адже серед активних “деенерівців” ті, хто добре знає мене особисто. А ще прискорив їх дії мій виступ на центральному телебаченні. Хоча я ще встиг з’їздити у відрядження до Угорщини та Чехії на запрошення тамтешніх Інститутів національної пам’яті і тоталітаризму, де передав у їх архіви, зокрема, документи про українця Василя Макуху, який спалив себе у 1968 році на Хрещатику в знак протесту проти введення радянських військ у Чехословаччину.
Встиг вивезти до Києва дружину з молодшим сином, решта нашої родини — на Донбасі. Щодень на зв’язку з Донецьком, слава Богу, поки що офіс “Чорнобиль-Допомоги” цілий, а з ним і музей “Смолоскип”, частину документів з якого я також вивіз. Відрадно визнати, що всі люди, з якими працюю у Донецьку та на Донбасі, пройшли найвищий тест патріотизму і порядності, а якщо по-простому, то мене зі своїх ніхто не здав і я цим по-справжньому горджуся.
— Ким, на ваш погляд, є у своїй більшості “деенерівці”: суцільні терористи, сепаратисти чи, так би мовити, “заблудлі вівці”?
— Взагалі це середовище є доволі різношерстим. Зрозуміло, що йдеться про цілком сплановану антиукраїнську диверсію Кремля та його спецслужб, резидентура яких заправляє цими терористичними формуваннями під назвами ДНР та ЛНР, ідея так званої “Новоросії” також звідти. Найманці спецслужб з Росії, добровольці-псевдокозачки з Дону, Кубані — це і є те організаційне й військове ядро терористичних організацій, які всіляко підтримує Росія. Щоправда, вся ця провокація лягла у доволі благодатний ґрунт антиукраїнства, який культивувався на Сході і зокрема на Донбасі, тож сепаратистські настрої у частини цих “ополченців” також зрозумілі. Особливо брудно і нахабно серед них поводяться ті, хто пройшов вишкіл тітушками в Києві. Є люди підневільні, яких під дулами автоматів загнали в ці формування. Взагалі, всі ці драматичні події на Сході, на мою думку, і є найпереконливішим підтвердженням бездіяльності нашої влади за роки незалежності, яка нічого не зробила для українізації усіх сфер життя в цих краях, віддавши їх, по суті, на поталу криміналітету, олігархам, українофобам різних мастей, чому потрібно буде покласти край.
— Ваш прогноз, Вікторе Петровичу, щодо розвитку подій на Донбасі.
— Україна зобов’язана зберегти свою територіальну цілісність, незалежність, знищити тероризм. Я в цьому не сумніваюсь, але попереду нас чекає непроста робота повернення в лоно українства, нашої культури, світоглядних засад цього краю. Це надзвичайно складне завдання, яке вже силами АТО не вирішити, бо тут потрібна допомога цілої держави. Сподіваюсь і вірю, що український Донбас відбудеться…
Розмовляв Б.Демків