Здобутий фах — що це: довгоочікувана бажана спеціальність як ключ до “золотих дверей” чи диплом як підставка для кави? Це питання сьогодні стає все актуальнішим. Виші “розростаються” та дають з кожним роком більшу кількість можливих професійних напрямків. Одні студенти готові віддати чималі гроші, аби вивчитись на якийсь омріяний фах. Для інших диплом — це просто шматок пластику, без якого в житті можна легко обійтися. Як кажуть, на кожен товар є свій покупець. Проте загальну характеристику в цьому питанні сучасній молоді все ж таки дати можна.
Здобутий фах — що це: довгоочікувана бажана спеціальність як ключ до “золотих дверей” чи диплом як підставка для кави? Це питання сьогодні стає все актуальнішим. Виші “розростаються” та дають з кожним роком більшу кількість можливих професійних напрямків. Одні студенти готові віддати чималі гроші, аби вивчитись на якийсь омріяний фах. Для інших диплом — це просто шматок пластику, без якого в житті можна легко обійтися. Як кажуть, на кожен товар є свій покупець. Проте загальну характеристику в цьому питанні сучасній молоді все ж таки дати можна.
“Зазвичай вибір професії здійснюється людиною за інтересами, які переважають серед усіх інших, — каже психолог Марія Пустовіт. — Хоча останнім часом вступники керуються престижністю професії та оплатою праці. Проте, як правило, кар’єрний ріст швидше відбувається в тих, хто вибрав фах за покликанням душі”.
Більшість студентів підтверджують слова психолога. Звичайно, наприклад, економіка та дизайн — фахи, які мають небагато спільного, але все ж таки можна знайти головні об’єднуючі фактори у студентів та випускників цих професій.
“Вибір спеціальності має бути свідомим, щоб людина знала, заради чого їй потрібно докладати зусилля, — ділиться Михайло Куземський, студент другого курсу спеціальності “історія”. — В результаті це повинно показати увесь потенціал, що є в ній. У визначений час треба самому змусити себе працювати заради цілі. Звісно, потрібно, щоб мотивацію підтримувало оточення, але, як на мене, самоорганізація в даному випадку є визначальним чинником”.
Ставлення до такої думки у різних поколінь буде неоднаковим. Наприклад, багато людей віком від 40 років можуть упереджено відреагувати на це. І така їхня думка абсолютно нормальна. Переживши суворі 90-ті, коли за щастя було з’їсти нормальний шматок свіжого хліба, у більшості думки про те, що треба слухатися серця, розвіялися. Тільки деякі зуміли адаптуватися сприйняттям до нових умов. Сьогоднішні ж випуск-ники, котрі закінчили виші та пішли працювати, діляться своїми враженнями з практики.
“Навчаючись у школі, хотіла в майбутньому бути вчителем української мови та літератури, — розповідає Олена Ліснича, працює за спеціальністю вже два роки. — Нині я редактор освітянського вісника, отож маю стосунок до школи. Можна сказати, що мої мрії здійснилися. Перед вступом у ВНЗ уже добре знала, що хочу подавати документи на спеціальність “літературна творчість”. Поки що жодного разу не пошкодувала про зроблений вибір, адже тепер можу бути викладачем української мови та літератури, журналістом, коректором, редактором. Сьогодні ці професії є популярними, тому і роботу можна знайти. Працювати за фахом — це класно. По-перше, можна самореалізуватись, по-друге, робиш те, від чого отримуєш величезне задоволення”.
Аби дізнатись, на скільки думки студента й випускниці співпадають із думками інших молодих людей, ми провели соціологічне дослідження. Точніше анонімне опитування 50 людей різних за професійним спрямуванням, віком 20-26 років, тобто студентів та випускників. Це ті, хто тільки одним кроком на професійній стежині, й ті, які вже відчули на собі результат власного рішення щодо вступу на певну спеціальність. Отже, що ж думає сучасна молодь щодо освіти?
“Що, на вашу думку, питання вибору спеціальності?”
Часто сьогодні можна почути від людей старшого віку, що молодь “помішана” на грошах і тільки й чекає, як і на кому нажитися. Але що вражає, на перше поставлене питання 23 людини із 50 обрали варіант відповіді, що йдуть за покликом душі. 18 позитивно налаштованих людей вважають, що це взагалі не має значення, бо всі можливості в руках кожного. Цікаво те, що варіанти “сьогодні освіта не потрібна” та “треба продовжувати справу батьків” не підтримав ніхто з респондентів.
“Подаючи документи у виші, чим ви керувались, коли обирали список можливих фахів?”
Більшість абітурієнтів, за опитуванням, до вступних випробовувань ставляться відповідально. 29 людей заздалегідь знали, на який фах подаватимуть документи. Звичайно, це свідчить про те, що колишні одинадцятикласники свого часу чітко прийняли рішення щодо вступу і намагались докласти відповідних зусиль до підготовки.
“Чи досліджували ви перед вступом на певну спеціальність, який запит у роботодавців має ваш фах?”
Відповіді на це запитання розділились майже порівну на два цілком протилежні варіанти. 22 людини відповіли, що навіть не задумувались над цим, а 20 обрали “досліджував(-ла), адже важливо знати, що по закінченню навчання ти знайдеш місце роботи”.
“Наскільки важливе для вас матеріальне збагачення за допомогою здобутої спеціальності?”
Вражає, що “розбещене” покоління XXI століття на це відповіло доволі скромно. 24 опитані підтримали варіант відповідей: “головне — бути професіоналом у своїй справі, а потім це повернеться у грошовій винагороді”, 21 — “такий заробіток, щоб цілком вистачало на життя”. Тільки одна людина обрала варіант “байдуже, у мене багаті батьки, які забезпечать мені чудове майбутнє”. Один із 50 — ось вам і назбирається когорта “золотої молоді” України.
“Чи мало для вас значення місто, у якому ви вступали на певну спеціальність?”
Стереотипно вважають, велике місто — великі можливості. Проте сучасні технології показують, що можна заробляти немалі гроші, сидячи за комп’ютером у своєму домашньому кріслі. Безумовно, знаходяться любителі мегаполісів, проте є й такі, для кого масштаби міста на професійний розвиток не впливають. Тому найбільшу кількість думок (21 людина) зібрав варіант відповіді “байдуже, по закінченню вишу можна вирішити, де хочеш жити і працювати”.
Отож, за результатами нашого опитування, перед нами молодь, яка йде за покликом душі, тому відповідно готується до вступу заздалегідь; бажає заробляти так, аби нормально вистачало на життя; нерозбещена та зібрана. Хочеться тільки вірити, що наше майбутнє у таких багатообіцяючих руках.
Вікторія ТАРАН