Якесь різношерстне зібрання на телебаченні, здається, у Шустера. Виступає перед мікрофоном Гриценко, засуджує терористів-сепаратистів-рецидивістів, каже, що добре було б, аби ці люди зібрались одного разу десь на пероні й замість того, щоби волати в мікрофони “Росія, Росія!”, сіли у вагони та й подалися до отої заповітної зупинки, що йменується “Щастя”. Це було б найліпше і для них, і для нас, українців. Ніхто за сепаратистами не побиватиметься, ніхто не шукатиме їх, туди їм і дорога!
Якесь різношерстне зібрання на телебаченні, здається, у Шустера. Виступає перед мікрофоном Гриценко, засуджує терористів-сепаратистів-рецидивістів, каже, що добре було б, аби ці люди зібрались одного разу десь на пероні й замість того, щоби волати в мікрофони “Росія, Росія!”, сіли у вагони та й подалися до отої заповітної зупинки, що йменується “Щастя”. Це було б найліпше і для них, і для нас, українців. Ніхто за сепаратистами не побиватиметься, ніхто не шукатиме їх, туди їм і дорога!
І тут у розмову вступає відома депутатка-регіоналка й у зв’язку з виступом Гриценка згадує притчу про загублену вівцю з Євангелія від святого Луки. У цій притчі Ісус Христос оповідає про чоловіка, який мав сотню овець, але, загубивши в пустелі одну з них, покидає всю отару і йде шукати одну, загублену. І знаходить, і радіє… То отим людям, які мають опинитися сам на сам із власними нерозв’язними проблемами, з власним горем і т.д., чи вони не нагадують вам, добродію Гриценко, тої загубленої євангелівської вівці? Чому ви, мовляв, не вирушаєте її шукати в пустелі?
Гриценко щось там відповідав Ганні Герман, а то була саме вона, уже не пам’ятаю змісту його слів. Хоч, як на мене, відповідь мала би бути приблизно такою: “Що? Шукати вівцю? Але ж та вівця озброєна! До зубів озброєна. Автоматом Калашникова, гранатами російського виробництва обвішана. Ліпше б ви, Ганю, розповіли нам притчу про блудного сина. Себто про Януковича. Того самого, що пограбував державу, втік до тієї ж Росії і навряд чи повернеться колись на батьківщину”. Чи можете ви, шановний читачу, уявити собі Януковича, так би мовити, в подобі блудного сина? Блудного сина-грабіжника!
Або давайте пригадаємо, як Порошенко демонстрував членам Ради Європи кулькову ручку, якою він щойно підписав історичні документи… І говорив при цьому, що це саме та ручка, що нею його попередник мав підписати ті ж документи ще в листопаді минулого року. А була ж іще одна кулькова ручка. Та, що її зламав спересердя Янукович перед журналістами в Ростові-на-Дону…
До чого це я? Це, швидше, мої думки вголос з приводу тих реалій у нашому владному та політичному бомонді, які породжують нові, далеко не євангельського змісту притчі.
М.Шевчук