9 травня серед тих, хто прийшов віддати данину шани загиблим у роки Другої світової війни, були й воїни-афганці. Вони знають, що таке кров і смерть, втрата друзів і спогади, які навіть через роки не дають забути страхіття війни. Сьогодні ж вони стурбовані нинішньою ситуацією в Україні: втрата Криму, військові дії на сході та півдні, що спричиняють страх, сльози, людські жертви… З кількома колишніми військовими, а нині офіцерами запасу, вдалося поспілкуватися. Вони єдині в тому, що війни не має бути, конфлікт не повинен роз’єднати народи. Ветерани Афганістану сподіваються, що і їхнім побратимам з Росії вистачить сміливості й мудрості стати стіною між сторонами конфлікту.
9 травня серед тих, хто прийшов віддати данину шани загиблим у роки Другої світової війни, були й воїни-афганці. Вони знають, що таке кров і смерть, втрата друзів і спогади, які навіть через роки не дають забути страхіття війни. Сьогодні ж вони стурбовані нинішньою ситуацією в Україні: втрата Криму, військові дії на сході та півдні, що спричиняють страх, сльози, людські жертви… З кількома колишніми військовими, а нині офіцерами запасу, вдалося поспілкуватися. Вони єдині в тому, що війни не має бути, конфлікт не повинен роз’єднати народи. Ветерани Афганістану сподіваються, що і їхнім побратимам з Росії вистачить сміливості й мудрості стати стіною між сторонами конфлікту.
“9 травня — особливий день для всіх поколінь. Це день миру, який не хочемо втратити. Отож прийшли вшанувати загиблих за нас, за наше майбутнє, за майбутнє наступних поколінь. Слава героям! Вічна їм пам’ять!” — каже Павло Морозовський.
“Для людей усього світу 9 травня — це день закінчення війни. Для нас — це перемога над війною, агресією, нацизмом. Це день миру, якого так усі чекали. В Другу світову наш народ переміг німецький фашизм. Тепер боротимемося з путінським фашизмом. Мусимо його перемогти, бо інакше розпочнеться третя світова війна”, — впевнений Леонід Трач.
“Я не хочу, аби нашу Україну топтали чоботи загарбника, який прагне нас поневолити. Люди мають жити мирно й щасливо. Запевняю, ми свою землю нікому не віддамо! Адже готові її боронити, як і наші батьки та діди 69 років тому. Нас називають бандерівцями. А я гордий, бо ми — патріоти. Захистимо Батьківщину, ми вміємо це робити!” — додає підполковник Анатолій Сковронський.
“Дії Росії — це ворожа інтервенція. Ми — сусіди, а ще на 70% пов’язані родинними зв’язками і не хочемо братовбивчої війни. Але якщо треба, готові захищати свою землю. Я служив у радянських військах. Тож знаю, що військовослужбовці з України ще тоді вважалися кращими з кращих. Отож обов’язково справимося з ситуацією. Головне — сьогодні продемонструвати, що ми — єдині. У нас одна Батьківщина, яку безмежно любимо. І зовсім не важливо, якою мовою розмовляємо, бо добре розуміємо одне одного. Мій батько — донеччанин, колишній офіцер. Дід — морський офіцер, служив у Крондштаті. Мати — росіянка, родом з Пітера. Жодних етнічних чи мовних проблем в Україні я ніколи не відчував. Мої діти спілкуються і російською, і українською, вважають обидві мови рідними. Прості росіяни обмануті Путіним, їх дезінформують. Через те вони не все усвідомлюють, що відбувається в Україні. Аби нас розуміти, треба в Україні жити. Адже не може бути так, що раптом 45 мільйонів людей країни, яка втратила у війні десять мільйонів, стали фашистами. Путінський режим нівелює власні проблеми росіян. Вони йому не цікаві. Він готовий задовольняти лише свої імперські замашки. Але ніщо не вічне. Не буде вічною і влада Путіна. На зміну йому прийдуть інші люди. І що б не казали, всім потрібен мир: і українцям, і росіянам”, — впевнений Валерій Димов.
Вікторія Стандрійчук