Не секрет, що парк імені М.Чекмана — саме те місце, де з задоволенням проводять вільний час і дорослі, і малі мешканці нашого міста, а також його гості. Кожен з відвідувачів шукає тут те, чим можна втішити душу: походити затишними алеями, помилуватися екзотичними деревами та кущами, подихати чистим повітрям, послухати спів птахів або ж скуштувати шашлик чи морозиво. Зрештою, можна полазити штучними перешкодами, покататися на човні чи катамарані, взявши їх напрокат, а малечі — на веселому трамвайчику, каруселях або ж на справжній бричці чи верхи на поні.
Не секрет, що парк імені М.Чекмана — саме те місце, де з задоволенням проводять вільний час і дорослі, і малі мешканці нашого міста, а також його гості. Кожен з відвідувачів шукає тут те, чим можна втішити душу: походити затишними алеями, помилуватися екзотичними деревами та кущами, подихати чистим повітрям, послухати спів птахів або ж скуштувати шашлик чи морозиво. Зрештою, можна полазити штучними перешкодами, покататися на човні чи катамарані, взявши їх напрокат, а малечі — на веселому трамвайчику, каруселях або ж на справжній бричці чи верхи на поні.
Особливо людно тут у вихідні. Тоді парк до пізнього вечора стає місцем зустрічей та спільного відпочинку людей, шумить, переливається сміхом. Одним словом, живе досить активно.
Зоокуточок і його мешканці — одне з найулюбленіших місць тих, хто приходить сюди відпочити й отримати позитивний заряд енергії, особливо він до вподоби малечі. У живому куточку мешкають понад 25 видів тварин і птахів. Є тут і старожили, і новачки. Розмножилося потомство свиней та нутрій, лебедів, диких качок, індиків, декоративних курочок, шиншил та кроликів. Є фазани, цесарки, морські свинки, черепашки та лелеки. Не так давно у вольєрі з’явилася єнотоподібна собака, яка за паспортом має ім’я Алла. Їй 7 років. Серед нових мешканців і вертляве та непосидюче ведмежа Маргоша. Воно не є дитям сімейної пари Аліси і Тимка (цього року, на жаль, потомства вони не дали). Отож, щоб не розчаровувати відвідувачів, у парку вирішили купити малюка і тепер навколо його вольєра чи не найбільше допитливих спостерігачів, особливо дітей. Вони із задоволенням пропонують ведмежаті різні солодощі та фрукти.
Загалом, не від однієї людини мала нагоду почути гарні відгуки за можливість спілкуватися з тваринами, зокрема й домашніми — овечками, кізочками, свинками, індиками, курочками та кроликами, а також собаками та котиками, які поводяться миролюбно, а інколи стають “безсоромними” прохачами, звикнувши до різних смаколиків. 
Зоокуточок буде розширюватися, принаймні, так запевняють в адміністрації комунального підприємства “Парки і сквери міста Хмельницького”, яке його утримує. Новий директор Микола Дроздов, його призначили в жовтні минулого року, вже має своє бачення перспективного плану розвитку парку. До речі, молодий керівник постійно ходить з фотоапаратом. Можливо, комусь це видасться дещо дивним, а хтось подумає, що він звичайний фотолюбитель. Але не все так просто. Директор, обходячи парковолодіння, придивляється уважно до кожного закутка, знімає все, що подобається чи ні, аби потім взятися до змін. От, скажімо, ще восени на всій території вирубали зарослі чагарників. І парк став одразу світлішим, ошатнішим, а головне — помітно, що в ньому є гарний господар. І трави намагаються викошувати вчасно, аби не дочекатися їх стиглості. Бо тоді важко справитися з косовицею старими й зношеними механічними косами. У розмові Микола Миколайович поділився, що мають виконати досить великий обсяг робіт, що обов’язково змінить зовнішній вигляд паркової зони. Заплановано капітальний ремонт набережної, яка геть розвалюється. Місто виділило фінансування у понад чотири мільйони гривень, але, на жаль, вони поки що зависли на рахунку Держказначейства. Така ж ситуація з зобов’язаннями на придбання нових механічних кіс і трактора, які залишилися непроплаченими ще з минулого року. Тим часом ціна на ці товари зросла майже вдвічі і тепер заново потрібно пройти процедуру з виділення на ці потреби додаткових коштів з міського бюджету. “А, загалом, на свою діяльність ми використовуватимемо кошти, які самі заробляємо, — з надією каже Микола Дроздов. — На утримання зоокуточка цілком би вистачило грошей, виручених від продажу квитків для відвідувачів. За ці гроші ми могли б прикупити нових звірів чи птахів, виготовити їм нове житло та забезпечити харчами. До речі, щомісяця витрачаємо на утримання нашої живності 8-10 тисяч гривень. Закупки робимо кілька разів на місяць — м’ясо, овочі, крупи, риба… Маємо також добровільних помічників-спонсорів, які регулярно привозять тваринам зерно, м’ясо, овочі. Є кілька жінок, які щодня годують наших собак і котів м’ясом. Ми всім їм дуже вдячні. 
Однак власнезароблені кошти потрібні нам на утримання та розвиток усього парку. От і доводиться розподіляти за потребою на все найактуальніше”.
У розмові Микола Дроздов поділився, що ремонтуватимуть також вхід у центральну частину, що є візиткою парку, водопровід, прокладатимуть бруковані доріжки на острівку, де облаштовано живий куточок. Є побажання збільшити кількість лавок, адже відвідувачам не завжди їх вистачає. Але купувати — надто дорого, виготовляти самим значно дешевше, але не вистачає рук.
У намірах — забезпечувати себе посадковим матеріалом — саджанцями кущів та квітів, бо це все на ринку нереально дорого. Вже дещо для цього зробили: встановили невеличкий стаціонарний парничок на металевому каркасі, завезли землю і тепер у ньому ростуть бегонії та канни. Також заклали розплідник для вирощування самшиту і ялівцю. Благо, садити є де — територія парку займає понад 55 гектарів. Не так давно висадили і 250 молодих лип, берізок, дубів та сосен.
“Головне для нашого колективу — підтримувати скрізь порядок і рухатися вперед, нехай навіть повільними кроками, — переконаний Микола Дроздов. — Є підприємці, які зацікавлені вкладати кошти у розвиток парку, є пересічні хмельничани, готові хоч чимось пригодитися. Задля хорошої справи, думаю, зможемо цих людей об’єднати. Дослухаємось і до пропозицій щодо облаштування парку, створення в ньому комфортного відпочинку…”
Вікторія СТАНДРІЙЧУК
Фото Миколи ШАФІНСЬКОГО