Слухаю останнім часом пояснення наших силовиків про сповільнення перебігу антитерористичної операції на сході через нібито їх бажання зберегти тамтешнє мирне населення, зокрема з числа людей, яких сепаратисти і терористи використовують як живий щит. Зрозуміло, що певна логіка у цих поясненнях є, якби не одне “але”. Не секрет, що більшість учасників цих “щитів” — це не просто обурені чи зазомбовані російською та антиукраїнською пропагандою люди, а цинічні заробітчани на цій біді. Знаю з власних джерел, що, скажімо, за день перебування у таких антитерористичних акціях одна “мирна” людина, йдеться про конкретну жінку, одержує в середньому 650 грн., а якщо бере з собою ще й дитину, то додатково понад 200 грн. Цю інформацію почув, так би мовити, з перших вуст від знайомого, який живе на Донбасі. Розумію, що на такі “заробітки” там люди йдуть часто через власну нужденність, але нашим силовикам також слід розуміти, що в януковичів, ахметових грошей на подібну “оплату праці” вистачить ще надовго, тож мусять також задіювати адекватні заходи, бодай за прикладом протистояння на Балканах…
Василь Караульний, м. Хмельницький
