Ми й далі живемо в країні кривих дзеркал, що б мені не говорили про позитивні зміни у нашій суспільній свідомості у роки незалежності. Кажу, зокрема, і про традицію ще з радянських часів відзначати у державному статусі такі свята, як Перше травня, яке, як відомо, розтягується цього року на два робочих і два вихідних дні. Про день Міжнародної солідарності трудящих та ще з вихідними можна говорити, та де, в якій країні цей подієвий комуністичний релікт ще так відзначається?
Як на мене, якщо хоче хтось і навіть держава відзначати це свято, то вистачило б урочистих засідань, організації якихось дискусійних “круглих столів”, конференцій, адже радянський сценарій цього свята вже давно віджив. Незмінною залишається лише можливість нам, тобто трудящим, попрацювати на своїх присадибних ділянках, дачах, виконуючи власні продовольчі програми, найперше, з саджання картоплі. Але до чого тут Першотравень, постійні збитки держави у ці штучні вихідні, свято, про яке, мабуть, потрібно пам’ятати в нашому історичному календарі та повсякденному житті, але аж ніяк не перетворювати його у свято “неробітника”?..
Анатолій Білик, м. Хмельницький
