Хочете побачити, як ясніють “Квітневі зорі”? Завітайте сьогодні на ювілейний концерт легендарного “Подолянчика” в театр імені М.Старицького і погляньте в очі юних артистів.
Хочете побачити, як ясніють “Квітневі зорі”? Завітайте сьогодні на ювілейний концерт легендарного “Подолянчика” в театр імені М.Старицького і погляньте в очі юних артистів.
Ті полум’яні зорі палахкотять не лише в душах випускників хореографічної школи, що діє при “Подолянчику” понад чверть століття у Палаці творчості дітей та юнацтва, а й у серцях учасників концерту, які темпераментними танцями “запалюють зорі” в очах шанувальників уславленого колективу. Від усіх юних артистів віє непідробним, щирим патріотизмом — творчим служінням рідній Україні.
І кожен такий концерт, кожен новий самобутній танець чи гастрольна поїздка протягом 50 років — це тріумфальне сходження на хореографічний Олімп.
А кувались ті “сходинки” до Олімпу “На кузні” (назва сюжетної хо-реографічної картинки в ансамблі, що ввійшла в “Енциклопедію українського танцю” як взірець сучасної інтерпретації фольклорного матеріалу на театральній сцені) 44 роки тому великим подільським ковалем-хореографом Юрієм Гуреївим. За ініціативою самого Павла Вірського Юрій Іванович здійснив постановку цього танцю в ансамблі, котрий носить тепер ім’я фундатора.
А починалось усе в далекому 1964 році з невеличкого танцювального гуртка з 16 школярів на вул. Проскурівській, 46 (нині — обласний театр ляльок). І назва зродилася згодом з уст самих гуртківців. Не було тоді десятьох педагогів, чотирьох концертмейстерів, двох звукорежисерів, освітлювачів, костюмерів-модельєрів, як у нинішнього колективу з 300 дітей. Не було величезного балетного залу, а лише невеличка кімната і Юрій Іванович зі своєю сподвижницею-дружиною Жанною Севастьянівною та баяністом Григорієм Крумиком. Отож доводилося самому моделювати стилізовані костюми з українськими орнаментами.
Такою ж “сходинкою” до Олімпу був вироблений Юрієм Гуреївим неординарний стиль хореографії — сюжетно-тематичний танець на основі подільського фольклору, названий зарубіжною пресою “театром танцю”.
Вже сьогодні можна впевнено стверджувати: поставлені Юрієм Гуреївим, а згодом його сином Іваном, продовжувачем справи батька, та відшліфовані Жанною Севастьянівною і донькою Ларисою сюжетно-тематичні танці “Спогад”, “На кузні”, “У старому Проскурові”, “Весна на Поділлі” та інші легко “прочитуються” навіть недосвідченим глядачем. Бо гуреївський танець — цілісне дійство, хореографічна новела, що повниться поетикою почуттів, яскравістю образів, неймовірною динамікою рухів. Особливо пам’ятні хореографічні вистави “Любіть Україну!”, “Хмельницька моя золота сторона”, “Вінок Кобзареві”… Сценарій, режисура, хореографія та постановка цих вистав, навіть артистичне ведення концертів з цитуванням віршів українських класиків — все в одній особі — заслуженого вчителя України Юрія Гуреїва, художнього керівника та головного балетмейстера “Подолянчика”.
Починаючи з 1987 року, ансамбль щорічно долав “сходинки” до Олімпу фестивалем “Зимові візерунки”, який з роками розрісся від регіонального до міжнародного.
У вінок слави багаторазового лауреата міжнародних конкурсів і фестивалів народного колективу України, ансамблю танцю “Подолянчик” можна вплести відгуки видатних хореографів України під час фестивалю Дружби (Полтава, 2007) про самобутній фольклорно-етнографічний стиль колективу:
В.Хондожевська: “Ваші діти несуть безмежну радість, випромінюючи її зі сцени. Бачити подолянчиків — це велика насолода!”
Г.Ніколаєнко: “Ваша програма — це вистава екстра-класу з майстерно побудованим сценарієм, відмінною хореографією, режисурою та надзвичайною енергетикою танцю”.
Г.Булага: “Ваші діти дуже виховані, привітні і привабливі навіть у побуті. Велика дяка за це батькам і педагогам ансамблю!”
Микола Кульбовський
Фото з архіву редакції