Для активного, пізнавального, розвиваючого дозвілля у нашому місті діє Центр по роботі з дітьми та підлітками. Крім педагогів у клубах Центру, тут працює і психолог Юлія КАПИЦЯ. З нею наша розмова.
Для активного, пізнавального, розвиваючого дозвілля у нашому місті діє Центр по роботі з дітьми та підлітками. Крім педагогів у клубах Центру, тут працює і психолог Юлія КАПИЦЯ. З нею наша розмова.
— Пані Юліє, на вашу думку, яка роль психологів у Центрі?
— Нині Україна переживає досить складний період, спостерігається тенденція до безробіття молоді, її розчарування у професії, невпевненість у майбутньому. Особа у період дорослішання прагне якомога швидше самовизначитися, самоствердитися та бути задоволеною й успішною. Реалії сьогодення спонукають кожного до сміливості, впевненості у прийнятті власних рішень, вмінні боротися з труднощами.
Під час цих процесів, на жаль, інколи молода особа вчиняє деструктивні дії. Особливо це проявляється у підлітковому віці, коли діти починають презентувати себе по-іншому, часто поводяться зухвало й навіть агресивно, що викликає занепокоєння у вчителів та батьків. Адже школа та сім’я є першими соціальними інститутами пізнання дитиною світу. Часто підлітки не бажають вчитися, порушують дисципліну, принижують гідність інших, вербально знущаються, влаштовують суперечки, під час яких не контролюють власні емоції та дії.
— Яку психологічну допомогу ви надаєте таким підліткам?
— У кожному підлітковому клубі, що діють при Центрі, я проводжу психологічні дослідження дітей, за допомогою яких разом з педагогами намагаємося виправити їх поведінку. У своїй професійній діяльності керуюся Етичним кодексом психолога, дотримуюся професійної етики, пропагую здоровий спосіб життя, зберігаю професійну таємницю, будую діяльність на доброзичливості та довірі, постійно вдосконалюю форми та методи роботи, підвищую особистий рівень знань шляхом самоосвіти.
Оскільки в нашому суспільстві збільшилася кількість дітей з девіантною, делінквентною, адитивною поведінкою, завданням практичного психолога є сприяння повновноцінному, особистісному й інтелектуальному розвитку дітей, їх успішній соціалізації на кожному віковому етапі, створення умов для формування у них мотивації до самовиховання і саморозвитку, забезпечення індивідуального підходу до кожної дитини.
— Чи вплинула психологічна робота на вихованців клубів?
— Вважаю, що так, причому позитивно. Переконана, що змогла розкрити їх можливості, таланти. Налагоджені взаємодія та довіра позитивно вплинули і на відвідування дітьми клубів.
— Діти, у яких виявлені відхилення в поведінці, продовжують займатися в клубах?
— Так, але після проведення психологічних досліджень я даю рекомендації педагогам щодо їх виховання.
— Яка з методик найбільше подобається дітям?
— У клубах проводжу казкотерапію для створення позитивного настрою, уміння звільнятися від напруги, скутості, виховання співчутливості, доброзичливості, взаємодопомоги. Особливо ця методика подобається вихованцям клубів “Сиріус” та “Фантазія”.
— Згадайте один із найцікавіших моментів вашої роботи.
— Наприклад, захід до Дня святого Валентина у клубі “Вікторія”, коли були використані притчі про любов як засіб виховного впливу. Навіть під час розваг психолог може здійснювати свої дослідження. Проводяться корекційні, тренінгові вправи для запобігання та обмеження проявів агресивної поведінки підлітків. Під час ігор діти вчаться краще розуміти себе та інших, отримують радість від спілкування, висловлюють свої думки та почуття, призвичаюються працювати в команді, долати бар’єри у спілкуванні. Всі ці навички необхідні дитині, є запорукою її успіху в майбутньому.
— Ваша психологічна підтримка зосереджена тільки у Центрі?
— Ні, психолог разом з педагогам та керівниками гуртків, службою порозуміння проводить профілактичні та пізнавальні бесіди, відвідує свята й загальноміські заходи. Разом намагаємося підтримати будь-яку дитину в складних життєвих ситуаціях. Допомагаємо посилити в її душі відчуття потрібності і бажаності. Така робота цікава й для самого психолога. У своїй практиці підтримую думку Ліхтенберга: “Світ існує не для того, щоб ми його пізнавали, а для того, щоб ми пізнавали та виховували себе в ньому”.
— Дякую за розмову.
Ірина САЛІЙ