Олексій Грицай — народний художник СРСР, дійсний член Академії мистецтв СРСР, народився у Санкт-Петербурзі 7 березня 1914 року в сім’ї педагога-математика. Він рано залишився сиротою. Батько-червоноармієць загинув 1919 року.
Олексій Грицай — народний художник СРСР, дійсний член Академії мистецтв СРСР, народився у Санкт-Петербурзі 7 березня 1914 року в сім’ї педагога-математика. Він рано залишився сиротою. Батько-червоноармієць загинув 1919 року.
За примхою долі п’ятирічну дитину було відправлено до рідних у село. Так міський хлопчик потрапляє в просторий незнайомий йому світ. Розкішна природа надала притулок сироті, радо відкрила обійми неозорих просторів. Усього чотири роки прожив там Олексій, але через усе життя проніс спогади дитинства. У його свідомості назавжди закарбувалися високе небо, поля, молоді берізки на околиці, чаруючі моменти переходу від однієї до іншої пори року.
Повернувшись до Петербурга, майбутній художник відвідує школу, де захоплюється живописом. Рано відчувши своє покликання, бере уроки у Роберта Баха — видатного російського скульптора і під його впливом вступає в Академію мистецтв. Там Олексій Грицай потрапляє в майстерню Василя Яковлєва — людини різнобічної, широко освіченої, ерудованої. В останні роки навчання відвідує майстерню Ісаака Бродського, директора академії, учня Іллі Рєпіна.
1940 року Грицая призвали до армії. З першого дня війни художник пройшов від Сталінграда до західних кордонів. Він пережив усі жахи війни, відміряв солдатськими чобітьми шлях від Волги і до Європи. Втім у душі митця не залишилося місця стражданням від пережитого. Його ідеалом назавжди стала природа Батьківщини.
У колекції Хмельницького обласного художнього музею зберігаються дві роботи Олексія Грицая — “Весняне марево” і “Журавлі летять”, де художник відтворив мальовничі місця середньої смуги Росії. На першому полотні — час ранньої весни, коли природа тільки прокинулась від зимового сну. З першого погляду відчувається захоплення автора ландшафтами рідного краю. Це простежується і в берізках, які детально вимальовані, і у весняній повені. Художник делікатно використовує сірувато-коричневі відтінки, за допомогою яких намагається підкреслити прихід весни, пробудження природи, коли все навколо починає наповнюватися життям. Половину формату полотна заповнює небо, позбавлене важких зимових хмар. Створюється враження, що дерева ніби тягнуться до нього і намагаються вхопити перші промінчики весняного сонця. Чиста, прозора палітра з переважанням білих відтінків, безлюдність, відсутність будь-якого видимого руху надають роботі додаткового емоційного звучання. У цій застиглій миті бринить найвища нота урочистого гімну довкіллю.
Образ весни у роботі “Журавлі летять” викликає зовсім інші емоції — передчуття приходу чарівної пори року, символом якої є журавлиний ключ. Саме така композиція, разом з характерною для Грицая висвітленою палітрою, стверджує безперервність життя на землі.
Без сумніву, ці роботи не дають чіткого уявлення про Олексія Грицая як художника, але вони розкривають талант, майстерність, харизму цього, без перебільшення, визначного майстра пейзажного живопису.
Володимир Хоркавий, молодший науковий співробітник художнього музею