Однозначно, за два десятки літ новітньої історії незалежної України наше суспільство ніколи не було настільки консолідоване і єдине у відчутті власної ідентичності та прагненні змінити долю держави, а заразом і свої перспективи на краще. Революційні події на Майдані у Києві згуртували навіть тих, хто за іншої ситуації волів би або відмовчатися, або й відстоювати власну, відмінну від більшості точку зору. Але цілком природне прагнення людини до кращого життя об’єднало під спільними знаменами — уявними чи й цілком конкретними — мешканців різних областей, різного віку та різного соціального статусу, перетворивши населення в народ.
Однозначно, за два десятки літ новітньої історії незалежної України наше суспільство ніколи не було настільки консолідоване і єдине у відчутті власної ідентичності та прагненні змінити долю держави, а заразом і свої перспективи на краще. Революційні події на Майдані у Києві згуртували навіть тих, хто за іншої ситуації волів би або відмовчатися, або й відстоювати власну, відмінну від більшості точку зору. Але цілком природне прагнення людини до кращого життя об’єднало під спільними знаменами — уявними чи й цілком конкретними — мешканців різних областей, різного віку та різного соціального статусу, перетворивши населення в народ.
Та, схоже, процес нашого ментального переродження має значно глибше моральне підґрунтя, а трансформація на рівні самоідентичності повинна тривати далі. Бо ж не встигли ми перевести подих після ганебної втечі злочинної політичної верхівки, як постали перед новим випробуванням: де-юре неоголошеною і де-факто розгорнутою війною проти українського народу. І знову кожен патріотично налаштований українець, дивуючи не лише світ, а й — переконана! — самого себе, на рівні власних можливостей долучається до спільної борні за свою країну. Серед способів боротьби з агресором — давно перевірений і завжди дієвий — вдарити рублем. Україною активно розгортається хвиля бойкоту товарам російського виробництва. Код країни-виробника 46, а також вихідна інформація “Сделано в России” слугують знаком табу для звичайних покупців, котрі віднедавна почали значно уважніше вивчати інформацію на пакуванні товарів. Деякі власники крамниць за особистою ініціативою взялися позначати товари на полицях міні-прапорцями з кольорами країн-виробників, аби покупцям було легше орієнтуватися, вибираючи продукт. Інші пішли ще далі, прилаштовуючи на дверях своїх магазинів наліпки з інформацією “Ми не продаємо російське”.
Як і варто було очікувати, найбільш активною у пропаганді такого способу “війни” виявилась Інтернет-спільнота, котра зібрала чи не повний список брендів і торгових марок товарів виробництва сусідньої держави. Інформація активно поширюється соціальними мережами. А хтось навіть підрахував нескладну формулу озброєння українцями армії Російської Федерації. Якщо кожен з нас купить російського товару всього на 10 доларів, то збагатить Кремль щонайменше на суму 400 000 000 американських грошей! За ці кошти українців росіяни можуть виготовити 120 танків Т-90А або дев’ять винищувачів, або бойовий корабель, або 14 ракет “Булава” з ядерним зарядом, або два дивізіони ППО С-400, або 1,5 мільйона автоматів АК-74. Красномовні факти, чи не так? Звісно, я не можу стверджувати, що вони — істина в останній інстанції, хоча ніхто й не візьметься заперечувати правдивість саме такої конвертації наших кревних на території Росії. Отож заклики на кшталт “Не допомагай Кремлю озброюватися проти нас!” не такі вже й популістські. Та й чим не гарна нагода нарешті не словом, а ділом підтримати вітчизняного товаровиробника?!
Разом з тим маємо розуміти, що всі товари, котрі вже на полицях більших чи менших крамниць, магазинчиків, супер-, міні- і мега-маркетів, не надані під реалізацію, а куплені у країни-виробника. Отож збитки для власників торгових мереж очевидні. І в цій ситуації, вочевидь, доводиться робити непростий вибір між патріотичними почуттями та власною економічною стабільністю. Хмельничани-покупці з вибором остаточно не визначилися. Слово — за підприємцями.
Іван Пустовий, музикант, композитор, аранжувальник, заслужений діяч естрадного мистецтва України:
— Підтримую бойкот російських товарів! До переліку ще треба додати російські серіали, книги, “блатні” пісні, радіостанції, телеканали, газети, журнали!
Все, що виробляють москалі,
В нас не має бути на столі!!!
Іванна Мазурук, директор міського Будинку культури:
— Я не підтримую будь-яких бойкотів узагалі. У кожного з нас завжди є вибір: я, наприклад, проти відключення російських каналів, бо просто їх не дивлюся! Я проти бойкоту російських товарів, тому що альтернативи (аналогів), які б відповідали ціні та якості, не завжди знайдеш серед українських.
Ольга Самбір, адвокат:
— Бойкот товарів виробництва Росії не підтримую, бо російські виробники, бізнесмени не відповідають за рішення їхнього правителя. Вони такі ж нормальні люди, як і ми з вами, але їм подають спотворену інформацію. Товари слід вибирати за ціною та якістю, яка нам підходить. Бойкот лише налаштує росіян проти українців. А ми повинні говорити своїм сусідам у Росії, що їх керівникам не потрібно втручатися в справи суверенної України, що нас не треба рятувати, розповідати про реальну ситуацію.
Вважаю, що запропонований бойкот не вирішить напружені стосунки між державами, а буде лише черговим приводом показати українців у негативному світлі.
Віктор Шайда, артист, співак, громадський активіст:
— Найпростіший та найбільш дієвий протест мирного населення — це бойкот товарів. На упаковці кожного товару є дані виробника: назва, адреса, а головне — штрих-код, який містить вичерпну інформацію. Неозброєним оком за двома-трьома першими цифрами можна встановити країну-виробника. Наприклад, 480 — це Україна, 40-44 — Німеччина, 30-37 — Франція. Що ж до товарів виробництва Росії, то їхній код розпочинається цифрами 46. Це необхідно запам’ятати.
Далі просто. Ігноруйте все, що вироблено в РФ! Виберіть краще виготовлене в Україні. Так одразу вб’єте двох зайців: і “насолите” окупантові, і підтримаєте українського виробника, який частину доходу сплачує у вигляді податків чи зборів до бюджету, а відтак опосередковано фінансує й українську армію.
Вкладникам російських банків надзвичайно важливо вже просто зараз забирати свої депозити. Деякі з цих банків уже почали швидко згортати діяльність в Україні.
Для тих, хто сумнівається в доцільності бойкоту: частка російських товарів на наших полицях сягає 40-70%. Середній українець витрачає лише на продукти харчування до 1 000 грн./міс. Таким чином лише на реалізації продуктів харчування країна-окупант отримує з кожного українця до 700 грн. щомісяця!!! Помножте цю суму на кількість населення України і ви все зрозумієте…
Сергій Брижань, заслужений діяч мистецтв, головний режисер академічного театру ляльок “Дивень”:
— Я люблю банани, а в Росії вони не ростуть. Пиво “Проскурівське”, хліб і сало — українські. На наших базарах — наші продукти… Я й не знаю, які харчі у росіян…
Інна Глега, начальник відділу зв’язків з громадськістю УМВС України у Хмельницькій області, підполковник:
— Я — проти бойкоту російських товарів. Тому що ці товари виробляють звичайні росіяни, можливо, навіть ті, хто минулої суботи вийшов на марш протесту проти війни, або мої численні родичі, яких доля після розпаду Радянського Союзу порозкидала по всій Росії і які від сьогоднішньої ситуації страждають не менше, ніж я.
Наш бойкот негативно вплине на всіх цих людей. Крім того, він неминуче потягне за собою аналогічні заходи щодо українських товарів, основним споживачем яких є та ж таки Росія.
Підготувала Оксана Радушинська