Шакал

Зійшлися звірі вихідного дня
На виборчу дільницю між дерева,
Поговорила з усіма Свиня
І за царя собі обрали Лева.

Гречану кашу їли, пили квас.
Казали: “Справді грива в нього модна.
У церкву ходить, хреститься весь час.
З усього видно — постать благородна”.

Та радість нетривалою була,
Бо через тиждень хтось убив Синицю,
Забрали пай земельний у Вола,
За ґрати анізащо кинули Лисицю.

Вовки овечок різали на плов,
Ходили відгодовані та горді,
До того ж і у Лева свіжу кров
Доволі часто бачили на морді.

Терпець урвався, звірі зняли крик,
Хвости тремтіли, сипалося пір’я,
А як із неба блиснув молодик,
Пішли до царського маєтку на узгір’я.

Зламали двері, вигнали собак,
Спалили іноземні дві машини,
Повибивали вікна, а відтак
Взялися і до царської перини.

Козел, усім відомий радикал,
Гукнув: “Таки піймали посіпаку!”
Але у шкурі Лева був Шакал,
Який очима кліпав з переляку.

Тож як прийдеться обирать мені
На виборах майбутніх президента,
Я радитись не буду у свині,
А перевірю шкуру претендента.
Микола Коломієць