Перебіг подій останнього тижня в Україні та нашім краї минув під знаком вшанування полеглих у кривавому зіткненні зі злочинним режимом, найперше, на столичному Євромайдані.
Перебіг подій останнього тижня в Україні та нашім краї минув під знаком вшанування полеглих у кривавому зіткненні зі злочинним режимом, найперше, на столичному Євромайдані.
На жаль, ці трагічні події не обминули і наше місто, коли минулої середи біля стін обл-управління СБУ загинуло двоє та було поранено п’ятеро мирних протестувальників. Кажемо спершу про юнака Дмитра Пагора, який впав від кулі вночі, та лікарку Людмилу Шеремету, яка одержала важке поранення в голову ще вдень та померла вночі з п’ятниці на суботу. Безстрашного Дмитра Пагора поховають уже в п’ятницю на рідній Чемеровеччині, а Людмилу Шеремету наше місто проведе в останню путь у неділю. Заразом у ці дні відбувалися похоронні акції у Шепетівці та Старокостянтинові, де провели в останню дорогу двох свободівців Миколу Дзявульського та Сергія Бондарчука, які за фахом були педагогами, а на Кам’янеччині — батьківщинівця Анатолія Корнєєва. Відрадно було у ці дні бачити ті вияви скорботи та допомоги рідним, які демонструють наша громада, трудові колективи, матеріально та морально підтримуючи рідних полеглих та поранених. Ними нині опікуються рада ГО “Майдан”, міська рада, опозиційні партії та, зрештою, окремі наші краяни з числа підприємців, які, до їх честі, не називають своїх імен у цій благородній справі, пам’ятаючи християнську заповідь, що у виявах милосердя права рука не повинна знати, що робить ліва…
Щоправда, з цього середовища якраз і прозвучала на адресу, зокрема газети “Проскурів”, ідея про створення благодійного фонду, скажімо, під назвою “Герої Євромайдану Хмельниччини”, який би взяв під свою адресну опіку сім’ї полеглих, поранених та постраждалих у протистоянні зі злочинним режимом Януковича. На наш погляд, дуже слушна пропозиція, отож хотілося б, щоб наші читачі висловили свої думки щодо неї.
А повертаючись до подій тих днів, мабуть, не один з нас запитував себе, чи можна було принаймні уникнути сутичок біля управління СБУ, зберігши життя тих двох достойних людей та здоров’я ще кількох поранених протестувальників? Мабуть-таки, можна, проте повернути у зворотному напрямку час неможливо, хоча навколо цих подій і далі залишається багато питань без відповідей. Зокрема, чому керівництво УСБУ не змогло в середу вийти до людей, а зустрічало мирну колону протестувальників як якусь ворожу силу? Чому, скажімо, керівництво обласної прокуратури змогло це зробити, а есбеушники побачили мирних мітингувальників через мушку автомата, який у слабких руках переляканого та зазомбованого охоронця цієї силової установи, без попередження, без застерігаючих вистрілів одразу випустив ту фатальну чергу, яка зрекошетила у мирних людей? Хіба вартувала цієї крові навіть спроба кількох “гарячих голів”, які після того, як ніхто з цієї установи десь з півгодини не подавав ознак життя на цілком мирні вигуки людей, вибили вікна маленького передбанника на вході управління? Те, як у суботу на прес-конференції з журналістами та зустрічі з радою ГО “Майдан” перший заступник заарештованого ще у четвер начальника цієї установи полковника Крайтора Олег Селіхов давав пояснення, не лише дивувало, а й викликало обурення з приводу того, як завідомо вороже була налаштована ця силова структура до майданівців, серед яких їй чомусь повсюдно бачилися якісь екстремісти. Питання, чому керівництво управління не знайшло можливостей для мирної розмови з людьми, і нині зависає в повітрі, бо якщо вони, як стверджував пан Селіхов, знали про підготовку цієї нібито провокації, то чому не попередили ці події спробою виступу на Майдані, не кажучи вже про те, як злочинно вони поводилися, коли там почалося відкрите протистояння з усіма його складовими? Як, зрештою, і досі зависає у повітрі інформація про те, що в ці дні в нашому місті з’явилися якісь невеличкі групки явно кримінальної зовнішності, які крутилися біля управління СБУ, коли відомо, що саме екс-голова СБУ Калінін координував в Україні угруповання усіляких тітушок-кримінальників. До речі, доволі блідо на цій зустрічі виглядали і начальник облуправління МВС Сергій Шутяк, і обласний прокурор Сергій Столяр та їх міські підлеглі, коли йшлося про оперативну інформацію, яку збирали ці відомства навколо Євромайдану, коли їх було запитали про справу з побиттям тітушками скорботної ходи у нашому місті у День пам’яті жертв Голодомору та політичних репресій, якої, як виявилося, вони навіть не заводили. Не відають, виходить, наші силовики про існування в нашій області “інституту смотрящого” з Києва від Партії регіонів, який донедавна дислокувався нібито в обласному відділенні Держстандарту, та про багато інших подібних фактів, які, на жаль, засвідчують, що попри запевнення перших осіб наших силових відомств вони чітко виконували “правила гри”, які запровадив у країні режим Януковича. Ну, а те, що не змогли в усій “красі” себе показати під час євромайданних акцій у нашому місті та краї, вочевидь, слід записати в актив нашій громаді, яка не допустила до крайніх виявів подібного свавілля з їх боку, продемонструвавши ціл- ковиту, попри незначні винятки, підтримку Євромайдану та нашої революції гідності. І ще одне питання залишається відкритим вже до начальника гарнізону обласного центру Сергія Присяжнюка, який мав забезпечити на Шаровецький цвинтар почесний військовий караул на похороні Людмили Шеремети в неділю, яку, як на мене, ми зобов’язані були поховати з військовим салютом. Адже ця героїчна жінка прийшла під управління СБУ цілком свідомо, ставши перед ним на коліна та молячись, а одержала у відповідь на слова молитви смертельне поранення в голову.
Видно, у героїзмі її вчинку дехто в комендатурі та Національній академії Держприкордонної служби, яка виконує цю почесну місію, засумнівався, але це вже справа їх сумління, хмельничани ж проводжали Людмилу Олександрівну скандуванням на тій її останній дорозі гасел: “Герой!”, “Герої не вмирають — вмирають вороги!”, “Слава Україні — Героям слава!”, “Слава Людмилі Шереметі!”… Прощальну літургію на її похороні здійснив священик УПЦ Київського патріархату отець Леонід, а присутні на ньому дещо були здивовані мовчанням під час відправи кількох отців з єпархії УПЦ Московського патріархату, що також варто залишити на їх совісті, як, зрештою, і той факт, що саме з багатьох амвонів цієї православної конфесії у важкі дні Євромайдану звучали на його адресу слова осуду і навіть прокльони, чого, на щастя, не зафіксовано в нашій області…
Тож і сьогодні на майдан Незалежності йдуть хмельничани та гості міста, аби біля символічного іконостасу під скульптурною композицією “Віра. Надія. Любов”, на якій активісти Євромайдану розмістили фото загиблих (таке ж меморіальне місце вони оформили біля входу та у фойє облради), покласти квіти, запалити поминальні свічі пам’яті полеглих героїв Небесної сотні.
Досить інтенсивно в ці дні запрацювала і рада громадського об’єднання “Майдан”, яка збиралася в приміщенні міської ради. На її розгляд виносилися, загалом, оперативні питання, які потребували негайного вирішення, що були пов’язані, зокрема, з наданням матеріальної допомоги постраждалим на Євромайдані, координації діяльності формувань самооборони, розробки пропозицій Народній раді, яка діє на базі облради, та проектів рішень на її позачергову сесію. Заразом рада “Майдану” у категоричній формі після розгляду по суті зажадала вже на минулому тижні звільнень за власним бажанням голови облради Миколи Дерикота, керівників обласної газети “Подільські вісті”, держтелерадіокомпанії “Поділля-центр”, начальників обласних управлінь (департаментів) охорони здоров’я, освіти, культури як таких, що дискредитували себе під час подій Євромайдану. Подібні вимоги рада сформулювала у вівторок і перед керівниками обласних управлінь сільського господарства, праці і соціального захисту, Пенсійного фонду та перед рядом керівників держустанов, розробила проект постанови облради “Про декомунізацію життя краю” тощо. 
Дуже шкода, що засідання цієї ради проходять аж надто емоційно, тож на часі вже її структуризація у масштабах області у вигляді установчого віча, про що, сподіваємося, піде мова на найближчому її засіданні. Щоправда, активісти цієї ради вже надають доволі ефективну допомогу подібним самоорганізованим громадським формуванням у районах, зініціювали, зокрема, й проведення обласного форуму депутатів місцевих рад усіх рівнів.
Вчора ж увага хмельницького Євромайдану була звернута на перебіг позачергової двадцять другої сесії облради, проведення та розгляд ряду питань порядку денного якої ініціювала рада “Майдану”. Щоправда, спрогнозувати те, чи виконає сесія облради ці побажання та вимоги, доволі складно, адже в її середовищі нині тривають процеси переформатування. Проте немає сумніву, що на ній буде вже офіційно розпущено депутатську фракцію Партії регіонів.
У ці дні в області активно поширюються чутки про місце перебування голови ОДА Василя Ядухи, який нібито через свого водія вже передав до ради заяви про складення своїх повноважень очільника виконавчої гілки влади краю та вихід з Партії регіонів. Нібито анонсував своє добровільне звільнення і його перший заступник Вадим Гаврішко. Поширилася чутка, що новоушицькі євромайданівці відвідали дачу-маєток екс-губернатора на Дністрі…
А ще у нашому місті й області небезпідставно говорять про активізацію якихось кримінальних угруповань, які діють під виглядом тітушок і навіть євромайданівців, на раді “Майдану” розглядалася ситуація зі спробою блокування роботи “Епіцентру”.
Ну, і звичайно ж, наше місто й область не обминув масовий “ленінопад”, на узаконення якого направлений був проект постанови облради, розроблений радою “Майдану”, в якій є, зокрема, пропозиція про створення в обласному центрі так званого музею скульптур епохи тоталітаризму. Щоправда, у зв’язку з цим виникають уже питання до тих “принципових” леніноборців, які раптом демонтували вже давно нефункціональний пам’ятник вождю в нашому міському парку, де може бути закладений згаданий музей, з того що залишиться з цих символів минулого…
І ще одне. Хмельницький Майдан, як свідчать настрої його учасників, також не збирається саморозпускатися та припиняти свою роботу, форми якої, мабуть, будуть вдосконалюватися і з огляду на ситуацію в області та Україні у зв’язку з переформатуванням влади на місцях та в Києві і з початком президентської кампанії, хоча основна його вимога сформульована дуже чітко: люстрація для всіх, хто так чи інакше був причетний до злочинів режиму Януковича…
Богдан ТЕЛЕНЬКО
На фото: під час прощання на Майдані з Людмилою Шереметою, котра загинула від ран,
несумісних із життям, отриманих під час стрілянини біляуправління СБУ минулої середи;
під час прес-конференції місцевих силовиків; жінки моляться на місці загибелі Людмили Шеремети;
на хмельницькому Майдані; під час демонтажу пам’ятника Леніну поблизу заводу “Новатор”
Фото Миколи ШАФІНСЬКОГО