Соціум

Щоб угамувати пристрасті…

Переконаний, для того, щоб вгамувати пристрасті та бодай понизити градус суспільно-політичної напруги в країні після повалення режиму Януковича, потрібні адекватні дії, найперше, з боку нової влади та міжнародної спільноти. Мені вони бачаться гранично правдивими та чітко окресленими у тих завданнях, які зобов’язані разом влада і суспільство спершу донести до народу та вирішувати їх без звичного за останні часи примітивного популізму та нереальних обіцянок, до яких вдавався режим Януковича і від чого не відмовлялася й опозиція. Маємо давати собі звіт, що ми перебуваємо на межі економічної та суспільно-політичної прірви, з якої треба усім нам виходити, сконцентрувавшись на вирішенні багатьох проблем з числа задавнених і тих, що виникли вже нині.

Переконаний, для того, щоб вгамувати пристрасті та бодай понизити градус суспільно-політичної напруги в країні після повалення режиму Януковича, потрібні адекватні дії, найперше, з боку нової влади та міжнародної спільноти. Мені вони бачаться гранично правдивими та чітко окресленими у тих завданнях, які зобов’язані разом влада і суспільство спершу донести до народу та вирішувати їх без звичного за останні часи примітивного популізму та нереальних обіцянок, до яких вдавався режим Януковича і від чого не відмовлялася й опозиція. Маємо давати собі звіт, що ми перебуваємо на межі економічної та суспільно-політичної прірви, з якої треба усім нам виходити, сконцентрувавшись на вирішенні багатьох проблем з числа задавнених і тих, що виникли вже нині.
Зрозуміло, що це непросте завдання, коли кажемо, найперше, про стан нашої економіки, де справді буде потрібна підтримка і міжнародних фінансових інституцій, і термінове врегулювання партнерських відносин з Росією, іншими країнами. У зв’язку з цим протверезуюче прозвучала думка польського прем’єра Дональда Туска, який, мабуть, надивившись репортажів з націоналізованих маєтків Януковича, спересердя заявив, що Європа не повинна надавати фінансову підтримку корумпованій Україні. Що ж, цей політик має рацію, мабуть, нарешті зрозумівши, чому український Євромайдан скандував протягом трьох місяців “Банду — геть!”. Власне, що супроти цієї цілком об’єктивної думки ми можемо сказати нині? Як на мене, нічого, бо держава наша просякнута корупцією зверху донизу, і боротьба з цим злом є найпершим завданням для влади та громадянського суспільства, яке сформувалося навколо Євромайдану.
Інше не менш важливе питання — зупинити будь-які прояви сепаратизму на Сході країни та в Криму і це треба робити негайно, паралельно переформатувавши медійний простір цих країв, адже не секрет, що населення цих регіонів зазомбоване неправдивою інформацією про події Євромайдану. І звичайно ж, нині на перший план виходить проблема люстрації тих, хто, перебуваючи при владі, працював на цей злочинний режим, і тих, хто сьогодні претендує увійти у владу на хвилі її зміни. Тут, як на мене, вирішальною повинна бути думка громадськості та активу Євромайдану, але аж ніяк не партій, навіть опозиційних, зрозуміло, з числа тих, хто перебував при владі, бо, на жаль, явище політичної корупції не обійшло і їх, що дуже болюче сприймає наше суспільство. Зрештою, якраз з цим виникає небезпека з огляду на те, що в Україні стартували президентські вибори, і очевидної єдності з єдиним кандидатом від опозиції не спостерігається. Здається, ми тут можемо знову наступити на такі звичні вже політичні граблі через ейфорію нібито перемоги Євромайдану, яка може стати доволі примарною, якщо наші опозиційні політики підуть далі цим згубним для країни шляхом. На жаль, симптоми цієї хронічної хвороби для нашого опозиційного політикуму проглядаються з усією очевидністю. І це в той час, коли режим Януковича витворив цілу систему згубних пасток для нашої державності, метастази від яких, як на мене, потрібно лікувати і хірургічним, і терапевтичним методами…
Тож чи в силі ми всі відповісти гідно на ці виклики — покаже вже найближчий час. Думаю, на даний момент ще в силі, бодай з огляду на те, що в наших душах нуртує дух Євромайдану та витає над нами його Небесна сотня, яка нині для нас і як Боже благословення, і як застереження від гріха супроти власного народу, вільного і невільного гріха…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *