Наприкінці минулого місяця локомотивне депо Гречани відсвяткувало своє сторіччя. Серед різноманітних урочистих заходів відбулась й знаменна для Хмельницького подія — відкриття музею історії депо.
Наприкінці минулого місяця локомотивне депо Гречани відсвяткувало своє сторіччя. Серед різноманітних урочистих заходів відбулась й знаменна для Хмельницького подія — відкриття музею історії депо.
Музей на підприємстві чи в установі — не новина, їх в обласному центрі чимало. Але такого цікавого, як у депо, ще слід пошукати. Шість розділів музею висвітлюють історію не лише підприємства, а й залізниці загалом. Тут можна знайти інформацію про початки залізничного будівництва в Україні та його розвиток у ХХ столітті, історію та сучасне життя депо Гречани, побачити фото й документи сторічної давнини, макети паровозів, залізничне обладнання та інструменти, форму залізничників, нагороди, цінні папери, прапори, дипломи, грамоти…
Найцікавіший в історичному плані другий розділ музею, саме він висвітлює процес створення Подільської залізниці та будівництво депо у Гречанах. Ця історія є досить цікавою.
На початку ХХ століття назріло питання про будівництво залізниці до губернського центру Кам’янця-Подільського, прокладання колій до митниці в Гусятині та від Проскурова до Шепетівки. В державні плани реалізація цих проектів не входила, тому ініціативу на себе взяв приватний капітал. Хоча спочатку охочих вкласти кошти в будівництво магістралі Кам’янець-Проскурів-Шепетівка було обмаль, але з часом знайшлися зацікавлені в будівництві підприємливі люди, які в 1909 році утворили акціонерне товариство Подільська залізниця. Зібрання концесіонерів склало Статут товариства (затверджено указом Сенату 21.02.1909 року) і вибрало головою відомого московського мільйонера-мануфактурника Василя Ясюнінського. До правління увійшли двоє впливових петербурзьких військових — морський офіцер Костянтин Жандр та військовий інженер Олександр Лебедєв, подільські та волинські поміщики Павло Алєксандров, Казимир Вейдлих, Ісидор Маковський, Генрих Станішевський, проскурівський нотаріус Леонід Мандельштам. Основний капітал товариства був утворений шляхом випуску акцій на 3,5 млн. руб. і поширенням гарантованих урядом 4,5% облігацій на 20 млн. руб. На зібранні акціонерів було затверджено грандіозний план, за яким передбачалося будівництво магістралі від Кам’янця-Подільського через Проскурів, Шепетівку, Коростень до Жлобина (Білорусь). Реалізацію такого масштабного проекту вирішили розбити на два етапи: на першому збудувати лінію Кам’янець-Проскурів-Шепетівка, на другому — Шепетівка-Коростень-Жлобин. Керувати першим етапом будівництва дороги запросили досвідченого інженера Володимира Тимофєєва.
У серпні 1909 року почалося спорудження залізничного полотна, а згодом основного паровозного депо. Проте будівництво йшло не так швидко, як хотілося. Подільські поміщики, й особливо сільські та міщанські громади, на землях яких передбачалося прокладання колій, не поспішали викуповувати акції товариства та вступати в долю. Кажуть, тому й вийшла Подільська залізниця такою “покрученою”. Вклав у її будівництво кошти пан Скибневський, от і завернули колію до його маєтку Корчунок та відкрили станцію Скибневе. А, наприклад, міщани та купці 
Дунаєвець відмовилися від дольової участі — то залізниця обминула місто аж за 20 км.
Певні труднощі виникли з відведенням землі під будівництво паровозного депо. Спочатку планували його спорудження на східній околиці Проскурова, але місто запросило за кожну десятину землі занадто високу ціну. Назустріч акціонерному товариству пішов поміщик з приміського села Гречани Сергій Нахімов (онук Миколи Нахімова, рідного брата знаменитого адмірала), який володів 319 десятинами землі. Поміщик у своєму подільському маєтку проводив лише літо, а сам мешкав у Москві. Там він зустрівся з головою правління Подільської залізниці Ясюнінським та погодився за помірну плату виділити площі для спорудження паровозного депо. Спершу побудували стійла “веєрного” типу та залізничні майстерні, потім укомплектували депо паровозами серій “Н”, “Ы”, “Ов”, “Щ”. Восени 1913 року депо розпочало повноцінне обслуговування тягового складу.
30 листопада 1913 року відбулося відкриття регулярного товаро-пасажирського руху на ділянці Проскурів-Шепетівка, а 14 березня 1914 року — Проскурів-Кам’янець-Подільський. Одночасно почалися роботи з продовження залізничної лінії від Шепетівки до Коростеня, а також прокладання ліній Шепетівка-Ізяслав-Ланівці та Ярмолинці-Гусятин (ці магістралі стали до ладу в 1915-1916 роках). Головним інженером Подільської залізниці у ці роки працював Петро Березін.
Так століття тому нашим краєм пролягли нові залізничні шляхи, а в Гречанах виникло локомотивне депо. Подальша історія підприємства була теж не менш цікавою та насиченою, й про неї можна у деталях дізнатись у новоствореному музеї історії.
Додамо, що першими відвідувачами музею стали поважні гості з Києва — керівництво Південно-Західної залізниці. Її начальник Олексій Кривопишин, оглянувши експозицію, відзначив: “Дуже гарний музей, виконаний на надзвичайно високому художньому та науковому рівнях”. Ініціаторами його створення стали начальник депо Анатолій Шиндер та головний інженер Станіслав Вітвіцький. Особливо слід відзначити творців музею: автора проекту — художника-дизайнера, члена Національної спілки художників України Якова Павловича, автора експозиції — наукового співробітника обласного краєзнавчого музею, кандидата історичних наук, Сергія Єсюніна, а також завідувача науково-методичним відділом краєзнавчого музею Василя Будяя, художників-дизайнерів Андрія Павловича та Наталію Бондарчук-Павлович.
Микола МЕЛЬНИЧУК
На фото: творці музею — художник Яків Павлович та історик Сергій Єсюнін; перші відвідувачі музею — керівники Південно-Західної залізниці