Інформація про те, що члени фракції “Слуги народу” з 1 жовтня збираються на свій партійний з’їзд до Трускавця, де були у 2019 на “політнавчаннях”, викликала в пересічних українців зацікавлення не лише порядком денним з’їзду і колективного відрядження у царство цілющої Нафтусі і оксамитового сезону в горах, а, швидше, тим, в яких умовах мешкатимуть “слуги” у перлині карпатського відпочинку. Із достовірних джерел стало відомо, що у Трускавці учасників з’їзду поселять у найдорожчих готелях “Rixos”, “Міротель” і “Лісова пісня”, в яких ціна проживання за добу складає від 2840 тисяч гривень до 19 тисяч гривень. У партії обіцяють, що нардепи заплатять самі за себе. Судячи з того, як за останні два роки зріс добробут депутатів-“слуг”, такі витрати на партійний форум невеликі, та й будуть оплачені вже відомими всім “конвертами”. Але це, як кажуть, інформація для емоцій.
На ахметовському телеканалі “Україна” глава партії “Слуга народу” Олександр Корнієнко пафосно заявив: “Це буде стратегічне засідання фракції. Ми його назвали “Велика фракція”, як “Велике будівництво“ або “Велика реконструкція”. Буде оновлення наших економічних основ. Воно пов’язане з планом трансформації країни, який президент презентував у США кілька тижнів тому. І ми хотіли, щоб першими в країні з цим планом ознайомилися члени монобольшінства (авторський вислів), оскільки депутати разом з урядом будуть це все перетворювати в закони і в реальні справи в країні” .
Ще якісь нові закони? Знову в Раді включать турборежим, і “законотворчість” працюватиме в темпі “скаженого ксерокса”? Від огиди до всього цього лукавого, брехливого закулісся, як кажуть, аж щелепи зводить, тому що ми, українці, остаточно зрозуміли: країна сповзає у прірву авторитаризму і невігластва. І в Трускавці, переконані політичні експерти, зе-депутатів покроково інструктуватимуть, як дружно вичавити з команди вже “зайвого” однопартійця Дмитра Разумкова, рейтинг якого зростає, на відміну від президентського. А рейтинги президенту болять більше, ніж олігархи (крім Порошенка, звісно) і всі його промахи у керуванні країною. З усуненнм вже неугідного спікера в в руках Єрмака і Зеленського будуть всі гілки влади, до останньої інстанції.
Чесно кажучи, в мене, як і в більшості щиросердних українців, попервах стрепенулось співчуття до розумного (даруйте за тавтологію) Разумкова, який потрапив в опалу, і на тлі некомпетентної, але неймовірно нахабної і агресивної монобільшості виглядає якщо не останнім героєм, то просто порядною людиною. Але це поверхова емоція. Бо, в принципі, бачимо мало різниці між двома головними представниками української влади: президентом і спікером, адже в нас поки що парламентсько-президентська форма правління! Чи їхнє протистояння можна назвати ідеологічним? Ні, тому що ідеологічні принципи для обох замінюють політтехнології, тобто способи отримання влади. І за тим, і за іншим стоять також олігархічні, щоправда, різні групи впливу. Та й хіба інтелектуал Разумков не бачив, не розумів, яку команду веде до влади в країні, очолюючи Зе-штаб напередодні виборів? Як каже народне прислів’я, бачили очі, що купували… І ось тепер доводиться зберігати пристойне обличчя за поганої гри. Але ж саме під головуванням Разумкова, за його згоди з’явився оцей сумнозвісний турборежим, який шокував країну зневагою до законотворчості уже в перші тижні після президентських виборів. Врешті, він знав і про тіньові зарплати в конвертах для монобільшості. І лише зараз, коли припекло, коли як стверджують окремі нардепи, як-от, опальний Гео Лерус, за усунення спікера депутатам пропонують від 50 до 100 тисяч “зелених”. Лерус про це повідомив правоохоронні органи. Ха-ха! А органи чиї?
А поки що команда “слуг” відправляється по трускавецьку воду без однопартійця спікера, оголошеного хворим на повторний ковід. Незалежні політексперти стверджують, що в курортному місті “слуг” накачуватимуть не лише покроковим інструктажем щодо того, як позбутись Разумкова, а й за якого наступника голосувати. Адже Офісу на Банковій потрібен спікер, який сприятиме другому президентському терміну Зеленського.
Що далі? Цілковитий, безбар’єрний авторитаризм Зеленського? Чим завершується авторитарне правління, бачимо на прикладах Білорусі та Росії.
Отже, після Трускавця, найвірогідніше, розпочнеться велике “тріщання” і крісла Разумкова, і демократії в країні. І, замість обіцяного Зеленським “кінця епохи бідності”, прийде кінець епохи демократії. Враховуючи, що незадоволення зе-владою наростає, що країну восени-взимку чекає величезна тарифно-газова криза, зупиняти народний гнів президент з усім своїм контрольованим державним репресивним апаратом буде лише силою. Бо для чого тоді необмежена влада? Єдиного не враховують нинішні тріумвіратори: українці свою свободу виборюватимуть знову. І в цьому сила нашої нації, яка так і залишилась незрозумілою президенту.
Тетяна Слободянюк