З нагоди 590-річчя першої писемної згадки про Плоскирів-Проскурів-Хмельницький у центральній публічній бібліотеці
відбулась презентація книги “Дух їхнього часу або Проскурів неофіційний”, яка містить маловідомі цікаві свідчення і спогади учасників давно минулих подій, які відбувалися в нашому місті.
Упорядники, лауреат міської краєзнавчої премії ім. М.Орловського, археолог Володимир Захар’єв і його колега Віталій Свінц назвали її “Дух їхнього часу або Проскурів неофіційний”. Крім текстів, у книзі опубліковані майже сотня кольорових ілюстрацій, фрагменти історичної мапи рубежу ХІХ-ХХ століть
“Я не одну безсонну ніч думав над нею”, — сказав Володимир Захар’єв. — Адже вона, перш за все, мала бути толерантною і не “сухою”, бо ж пропонуємо читачам не академічні наукові викладки, а мемуарні записи та спогади учасників і свідків подій часів, коли Україна була під чужинською окупацією. До речі, нам не подобається, що росіяни перекрутили русинсько-українську назву “Плоскирів”, яку поважали навіть поляки-католики, у “Проскуров”. Ми – несхитні противники таких, так званих автохтонів та іже з ними, хто, добре облаштувавшись в незалежній Україні, виколисує намір змінити сьогоднішню горду назву Хмельницький. Але, розбудовуючи демократичне суспільство, українізуючи Україну і Поділля, як її складову, ми маємо бути толерантними до незаперечних фактів попередніх століть, якими вони б не були, бо то є історія. Тому треба добре знати минуле не лише з офіційних документів, якими наповнені архіви, що сформовані з ініціативи царського уряду і доповненні тим, що пропустили туди більшовицько-комуністичні цензори.
Ми не видумали велосипед. Ми скористалися чужим досвідом, виражаючись фігурально, помітили алмази у глині, тобто, у мережі Інтернет та на сторінках бібліотечної літератури. Ми поставили перед собою ширшу мету — знайти якнайбільше оригіналів або їхніх перекладів, вибрати з них найголовніше, переглянули гору ілюстрацій, щоб вмістити в книгу найкраще. Врешті, ми розкрили власні гаманці, і того виявилося замало! Адже вихід такого солідного видання — досить вартісна справа. Тоді розповіли про задум і достукалися до сердець спонсорів – депутата обласної ради, хмельничанина М.Гладкого, підприємця і письменника з Ярмолинець М.Швеця, засновників всеукраїнської премії “За збереження історичної пам’яті” ім. Леся Танюка Н.Корнієнко та науковиці і сценаристки О.Танюк”.
Своєрідною предтечею книги є витяги з дорожніх записів Еріха Ляссоти “Щоденник подорожі, яку я здійснив у роки 1670, 1671, 1672… через Королівство Польське”, мандрівника і шпигуна Ульріха фон Вердума та повний текст дослідження священика М.Орловського “Історичний опис м. Проскурів Подільської губернії”.
У основному масиві пропонуються спогади видатного на той час нотаріуса К.Колоколова, “Нотатки з історії м. Проскурова”, сина керівника міської поліції Д.Білавенцева. (До речі, ці ж спогади подаються і українською мовою у перекладі В.Бендюга). Емоційний опис стану та характеру міста кінця ХІХ ст., співіснування міщан і військових викладені у повісті Олександра Купріна. Хоча це не документальний, а художній твір, він створений на основі пережитого письменником. Про Проскурів йдеться також у спогадах генерала Генштабу О.Лукомського та військового полковника М.Мєлєнтьєва, в “Щоденниках і спогадах” однієї з доньок видатного лікаря і “провідника миру” С.Полозова Наталії, члена обслуги бронепоїзда “Гандзя” М.Григорьєва.
Учителька Н.Дорошенко-Савченко детально описала початки національної революції на Проскурівщині, Т.Клим в оповіданні-спомині “Петлюра в льожі” показав цілком інший, ніж подавався епігонами радянської влади, образ провідника.
Місто періоду німецької окупації охарактеризував солдат з охорони проскурівського табору військовополонених Ганс Міттерленер у листі до мами у Австрію, якого знайшов і переклав Ярослав Михайловський. А видатний лікар другої половини ХХ ст., уродженець Проскурова О.Бронштейн у спогадах “Шосе ентузіастів” дав розгорнену картину повоєнного міста до 4 лютого 1954 року, коли Проскурів перейменували в Хмельницький.
Ми залучили до пошуків чимало хмельницьких краєзнавців, вже готуємо до друку черговий том. Слоган “Дух їхнього часу” надалі стане назвою серії.
Підтримав ініціативу і начальник відділу культури і туризму Хмельницької міської ради Артем Ромасюков, запропонував подати книгу на розгляд комісії з видання книг коштом бюджету. А міський голова Олександр Симчишин дещо раніше запропонував створити оргкомітет з фахівців і розробити план написання доступної для розуміння дітьми книги про минуле міста.
Євген Ковтун