Молодість — смілива пора вибору, ризику,
самостійності, час фундації власного майбутнього. Від усвідомлення свободи вибору залежатиме,
наскільки успішною надалі буде молода людина.
“По закінченню школи вступив на бюджет у столичний виш. Мені надали гуртожиток, отримував стипендію. Але моїй дівчині не хотілося чекати, коли закінчу навчання й зароблятиму на життя більше. Заохотила мене піти на нічну роботу офіціантом. Це було моє перше шалене кохання, тому погодився. У клубі знайшов нових “друзів”, захопився спиртним, навчатися стало важко. І я покинув виш. Згодом хотілося вступити туди ще раз, але якось усе відкладав. Тепер шукаю тимчасовий підробіток, а міг би відбутися, як фахівець. Але сподіваюся таки закінчити останні курси й отримати диплом. А моя дівчина? Зараз одружена з іншим”, — розповідає 33-річний Сергій Маланчук.
Справжнє кохання ніколи не має стати завадою саморозвитку. А прагнення молоді багато заробляти сьогодні, а не після отримання диплому, найчастіше дає погані плоди. Хоча є випадки, коли заробітки паралельно з навчанням роблять людину успішною. Тут головне — втримати баланс.
Один із прикладів успішного молодого підприємця – хмельничанин Максим Возненко. У свої 30 років він власник і керівник маркетингової агенції “Fish Digital”, яку минулого року визнано найкращим підприємством України. Каже, управлінська жилка в нього від батьків. Мама керує аптекою, а батько тримає дисципліну військового командира.
“У девʼятому класі я сказав татові, що ганяти м’яча з однолітками мені не цікаво. Попросив у нього гроші на потрібний мені реманент і пішов працювати. Перша моя робота – кур’єр. За три місяці літа я заробив 300 гривень, коли дорослі заробляли 800 гривень. На той час це для мене були великі гроші. Наступного літа в цій же фірмі я був менеджером із продажу. Далі в житті пробував різний заробіток. Навіть горіхи з татом чистили й продавали. Купував поламану оргтехніку, ремонтував і перепродував дорожче. Допомагав працівникам хмельницького ринку шукати клієнтів. Чого тільки не робив, були успіхи й невдачі, але кожна справа дала мені неоціненний досвід. Вищу освіту здобував у Хмельницькому національному університеті, де освоїв менеджмент підприємницької діяльності”, — розповідає Максим Возненко.
Уже 10 років він займається фаховою діяльністю. Каже, знання, отримані у виші, дуже допомагають на практиці. Але, коли сам приймає на роботу фахівців, майже не звертає уваги на диплом, а на якісно виконане завдання. А ще важливим вважає навчання на різних курсах, бо здатність фахово удосконалюватися в час постійних новацій дуже важлива. Для своїх підлеглих щоквартально купує певні курси, щоб бути конкурентоспроможними. Нині в його команді 13 працівників. Керувати ними, зізнається, одне задоволення, адже вміє чергувати похвалу з критикою.
“Щоб стати успішним підприємцем, — вважає пан Максим, — потрібно мати здоровий дух авантюризму, не боятися йти в невідомість, бо там зростання, ресурс. Не потрібно думати, якщо робиш нову справу, то “прогориш”. У 90% випадків усе виходить. Також слід бути відкритим, комунікабельним. А ще готовим до того, що буде мало особистого часу”, — розповідає молодий підприємець.
Нині досяг того рівня успішності, коли за власні кошти придбав собі авто, відвідав 28 країн світу. Остання подорож — сходження на Кіліманджаро. Мандрує в різні пори року разом із однодумцями-підприємцями. Під час однієї з таких подорожей до Аляски познайомився зі своєю дружиною. Нині виховують сина, що зробило батьків ще відповідальнішими.
Попри немалі досягнення, в Максима Возненка ще багато мрій про особисте та професійне щастя: народити ще одну дитину та попрацювати з брендом України.
“Україна для кожного співвітчизника різна. Для когось це мова, для когось Карпати, для декого просто місце, де він народився, звідки завтра “звалить”. Я ж мрію створити єдиний образ України, який би всіх обʼєднував і надихав. Щоб він створив позитивний імідж України й за кордоном, аби нас не асоціювали з Чорнобилем, війною та корупцією. Хочеться, щоб молодь наша подорожувала світом, але стверджувалася саме в Україні. Нас не чекають там, де є свої фахівці, ми потрібні для розвитку Батьківщини”, — запевняє Максим Возненко.
Україна, Хмельницький зокрема, має безліч прикладів успішного розвитку молоді. Про таланти, успіхи молодих спортменів, художників, підприємців знаємо чимало. У нас є багато осередків, які допомагають молоді відбутися. Маємо міський Молодіжний центр, який не лише розважає, а й орієнтує молодь на сучасні світові тенденції. Тут відбуваються проєкти міської ради, як “Школа молодого підприємця”, “Школа сучасних лідерів” тощо. У Хмельницькому діє Центр підтримки інновацій та підприємництва IHUB. Молодь міста може розвиватися у спорті, мистецтві, підприємництві, маємо виші, профтехучилища, де навчають актуальним на ринку праці професіям. Хмельницький — місто, де якісно турбуються й про дозвілля молоді. У нас створено Молодіжний парк.
Але багато проблем, на жаль, залишаються не вирішеними. Міжнародні спільноти боряться з шкідливими звичками молоді, обʼєднуються в запобіганні захворюванню на ВІЛ/СНІД, агітують за захищені статеві стосунки, турбуються про якісне медичне обслуговування. Великою проблемою української молоді є забезпечення житлом. Молодим важко знайти прибуткову роботу, а з мізерних коштів відкладати на житло — життя не вистачить. Особливо сімʼям, де є малолітні діти.
Нині в Україні, звісно, діють програми на придбання житла молодим сімʼям в кредит, але доступні вони не кожному. А кредитний відсоток часто непосильний для “молодих” гаманців.
Із вирішенням цих та інших проблем країна чекає позитивних змін. Нині прагнемо жити по-європейськи, де молодь – рушійна сила багатьох процесів, її підтримують міжнародні фонди.
Саме з метою збору коштів для молодіжних ініціатив, підтримки Фонду молоді в 1991 році ООН проголосила Міжнародний день молоді, який відзначають сьогодні, 12 серпня.
З нагоди свята хочеться побажати молодим українцям здоровʼя, самореалізації, правильного особистого та професійного вибору, широких можливостей міжнародного рівня і найкращих спогадів про дозвілля!
Ірина Салій