Якщо людина лише раз спробує наркотичні засоби і має схильність до цих речовин, слабку психіку та низький рівень ендорфінів (гормонів щастя), стати залежною їй дуже легко вже після першої дози. Смерть від вживання сучасних наркотиків може статися вже за півроку. Якщо не звернутися до медиків, вона – неминуча!
“Я — наркоман зі стажем. І нині вже напівмрець, тому це визнаю. Коли лише починав колотися, вважав, що наркотики зможу кинути хоч завтра, і так щодня, протягом багатьох років. Відвідую реабілітаційний центр, лікарі мене рятують від передозів. Але часом, коли тягне до наркотика, хочеться здохнути. Починав юнаком, який просто вирішив спробувати “стимулятор щастя”. Через наркотики втратив кохану, не одружився, не маю дітей, від серцевої хвороби померла ще молодою мама, на переживання якої колись начхав, бо хотів лише вколотися. І тепер я — п’ятдесятирічний “ніхто”, який живе заради дози, розуміючи, що смерть ходить зі мною по п’ятах. Якби все повернув назад, сорочку б на собі рвав, закликаючи сказати наркотикам: “Ні!” Знаю, що мене чекає завтра — бабуся з косою, за нею пішли усі мої дворові друзі, котрі з дурості підсіли на наркотики”, — розповідає хворий. Із його компанії наркоманів померли усі, торік хоронили останнього, помер у 38 років.
А нещодавно вразила історія, яку розповів знайомий про свого друга, сусіда. Останній, молодий чоловік, якому тридцять із хвостиком років, наркозалежний не один рік. Він вправно “приховує” свою хворобу: всім заперечує, що залежний, хоч ззовні вже схожий на безхатька, якого можна знайти лежачим, “під кайфом”, будь-де на вулиці.
“До чого ти докотився? Тобі потрібна серйозна допомога лікаря, інакше помреш!”, — сказав знайомий сусідові, і за це отримав синець під око.
Саме так ведуть себе всі, хто має залежність від наркотиків чи алкоголю. Вони заперечують свою неспроможність жити без допінгу і переконують, що в будь-який момент можуть “завʼязати”. Але дзузьки! Виплутатися з цієї пастки дуже непросто, лікування потребує титанічних зусиль і часу! Так стверджує і лікар психіатр-нарколог Андрій Оліпер: “У лікуванні наркозалежних дуже важливе налаштування оточуючих: сімʼї, друзів, а також його самого. Тут потрібна колективна співпраця, лише так можна досягти результату. Слід розуміти, що лікування наркозалежності не два тижні стаціонарної допомоги медиків. Це місяці роботи з пацієнтом. Якщо з фізичною залежністю від наркотиків справитися легше, то з психологічною дуже-дуже важко. Ця залежність залишається в людини протягом життя, і потрібна залізна сила волі, щоб їй протистояти.
Кажуть, “наркотик вміє чекати”. Якщо людина лише раз спробує наркотичний засіб і має схильність до наркотичних речовин, слабку психіку та низький рівень ендорфінів, стати залежною їй дуже легко вже після першої дози. Відчуття ейфорії назавжди зафіксується в її мозку.
Нинішні вітчизняні методи лікування наркозалежних, на жаль, застарілі, медицина в цьому напрямку потребує новацій. Один із дієвих методів — замісна підтримувальна терапія (ЗПТ). Це — лікування осіб із психіатричними та поведінковими розладами внаслідок вживання опоїдів (наркотичних речовин). Ця терапія складається, зокрема, з медикаментозного лікування, коли пацієнтам вводять препарати метадон та бупренорфін, які заміняють важкі наркотики. Приймаються такі замінники орально, тобто наркозалежному вже не доводиться колотися. Також ЗПТ — це соціальна, психологічна підтримка та лікування супутніх захворювань і станів. Препарати-замінники важких наркотиків видають безкоштовно за згодою пацієнта.
Той, хто приймає наркотики, самогубець, адже це шлях повільного й дуже важкого знищення організму, якщо вчасно не втрутяться фахівці. На тих наркотичних засобах, які нині вживають, довго не живуть, смерть може прийти і через півроку. Навіть, якщо час від часу підліковуватися, то залежного вистачить на років п’ять. Але це вже буде неповноцінна особистість, розумові здібності знизяться до мінімуму, а здоровʼя згасатиме на очах.
“Наркотичні засоби впливають абсолютно на всі органи й системи. Спершу на нервову, порушується психіка, сон, людина стає дратівливою. У неї зникають потреби добре поїсти, гарно одягнутися, стає байдуже, де спати тощо. Поступово приходить повна деградація особистості. Якщо під час вагітності мама вживала наркотичні засоби, відповідно, дитина народжується вже залежною. Але вилікувати її простіше, бо в малюка ще немає свідомої залежності. Ймовірність народити дитину з патологіями в батьків, які вживають наркотики, дуже велика”, — каже лікар.
Найстрашніше, що найбільша група ризику — підлітки. Спокушаються на наркотики переважно юнаки та дівчата 15-16 років, бувають і молодші. І таких останнім часом побільшало. Здавалося б, живемо не в буремні 1990-ті роки, коли про “наркоманів на городі” навіть пісні складали, вони варили мак, займалися злочинністю, аби дістати дозу. Але в наш час ця залежність стала ще підступнішою та сильнішою.
Нині підлітки вживають найчастіше штучні наркотикм (хімічні сполуки). Дуже поширені “солі”, “спайси” та амфітаміни. Біда в тому, що виявити чимало сучасних наркотиків в організмі за допомогою тестів на наркотичні речовин, які робляться з біоматеріалу, неможливо. З природних речовин залишається канабіс, але вживають його з домішками інших сполук. Сучасні наркотики називають “дизайнерськими”. Виготовляють такі наркотики, зазвичай, у підпільних лабораторіях. А поширюють дуже просто — через Інтернет, соціальні мережі та Телеграм. По суті, кожен підліток із ґаджетом, який не перевіряють батьки, може вільно замовити собі наркотик, додавшись у певну групу. Вичислити постачальника важко, бо передають наркотики через так звані “закладки”. Тобто, покупець замовляє товар, перераховує кошти постачальнику через Інтернет, натомість йому надходять дані геолокації, де знаходиться доза. Замовник просто приходить і забирає дозу трунку.
Методи профілактичного впливу на молодь малоефективні. Сучасних юнаків та дівчат нічого не лякає, навіть переконання, що вони можуть померти, вживаючи наркотик. Фільми жахів, легкодоступність до негативної інформації настільки зробили молодь байдужою, що усе погане здається звичним, і хочеться ще більшого адреналіну.
“Молодь уже не лякають навіть особисті історії тих, чиє життя зруйнував наркотик. Дуже важко знайти ключ, який відкриє їм суть проблеми. До того ж, сучасна молодь має відчуття безкарності та беззаконності”, — додає соцпрацівник Хмельницької асоціації громадського здоровʼя “Вікторія” Максим Висоцький.
Дитина, яка зійшла з правильного шляху, це, передовсім, — недогляд батьків. Не можна бути стовідсотково впевненим, що з вашими донькою чи сином такого не трапиться. Лише 2-3% наркозалежних із неблагополучних сімей, решта — з повноцінних, заможних родин.
“Ми були щасливою сімʼєю, доки мій старший син не здружився з ровесниками, які вживали наркотики. З чоловіком спершу цього не знали. Син почав пізно повертатися додому. Думали, що зловживає алкоголем, але запаху не було. Скільки разів сварили — не допомагало. Почали бити на сполох, коли побачили на його руках синці. Наркоман! Цей факт нас страшенно налякав, звернулися до спеціаліста. Нам допомогли, але тільки на деякий час. Коли син закінчив навчальний заклад (з горем навпіл), став самостійним, знову “стрибнув у прірву”. Не знаю, що його змусило повернутися до наркотиків, якісь тимчасові негаразди.
А потім у нашу сімʼю прийшло справжнє лихо. Син не чув наших умовлянь, до лікаря йти вже відмовлявся. На роботу його не брали, тому гроші на наркотики почав цупити з наших гаманців. Але найболючіше було знаходити його в дурмані десь на вулиці чи в “друзів”. Нашу квартиру постійно відвідували правоохоронці. Через погану репутацію сина до нас викликали поліцію через найменші дрібниці. Було дуже соромно, але ще більше було шкода сина.
В якийсь момент я зрозуміла, що його вже не врятувати. Він перетворивяся на нікчему, якого не цікавило нічого, лише випрошував у нас, батьків, гроші. Зізнаюся, спостерігати за “ломками” сина було боляче, тому часто давала йому гроші на дозу. Ті, з ким розмовляла про свої проблеми без сорому, переконували мене не давати синові грошей. Нехай іде красти, його зловлять посадять і провчать. Так вважав і чоловік.
І одного разу я не дала сину грошей. Він зателефонував до мене на роботу. Я розплакалася, кинула слухавку. Коли прийшла додому, син лежав на підлозі мертвий. Досі думаю, що в цьому винна я. За морем виплаканих сліз не помітили другої хвилі наркотичного нашестя. Виявилося, що старший син “підсадив” на наркотики і молодшого. Почалося знову те ж саме. Нині я — мама, яка через наркотики поховала двох синів. Гадаю, там, куди прийшов наркотик, смерть неминуча. Можна лише відтягнути її прихід”, — закликає згорьована мати.
Що ж робити, якщо профілактика не допомогла? Терміново змусити наркозалежного відвідати лікаря! Але це також не просто. Для цього потрібна мотивація. І тут має бути індивідуальний підхід.
“Нині наркологічне відділення є в обласній психіатричній лікарні №1. Можна лікуватися і на денному стаціонарі при обласному психоневрологічному диспансері. У місті та області є також кілька приватних клінік, які допомагають долати наркозалежність. Звісно, лікування там не безкоштовне, але це не космічні суми”, — розповідає лікар Андрій Оліпер.
Одним із дієвих методів профілактики є асистоване тестування клієнтів спеціалістом. У асоціації “Вікторія” проводиться тестування експрес-тестами на інфекції, які передаються статевим шляхом, особливо, якщо особа вживає наркотики. Також у “Вікторії” надають психологічну допомогу наркозалежним.
“Коли в 1990-ті роки про наркоманів почали говорити вголос, виникла потреба створення реабілітаційних центрів. Я була ініціаторкою створення такого в Вихилівці. Приклад брали з-за кордону, де такі центри були давно. Особисто їздила і знайомилася з тамтешніми спеціалістами, намагалася кращий реабілітаційний досвід поширити в Україні. Нині держава купує послуги нашої асоціації. На жаль, зменшується міжнародне фінансування. Знаю колишніх наркозалежних, яким вдалося вилікуватися. Одні з них нині також займаються реабілітацією”, — розповідає Лариса Висоцька.
Як стверджують лікарі, існує безліч речей, які можуть дати справжнє задоволення, і при цьому не нашкодити здоров’ю: хобі, карʼєра, спорт…
Ірина Салій