Два десятки років тому в нашомумісті почали активно займатисякінним спортом, відколи зʼявився міськийкінно-спортивний клуб “Тамерлан”.
З нагоди ювілею 26-27 червня клуб організував відкритий чемпіонат міста з кінного спорту. Змагання відбулися за підтримки міського голови Олександра Симчишина. До організації долучилося й міське управління молоді та спорту. Протягом двох днів учасники з пʼяти областей України (з Ковеля, Львова, Житомира, Тернополя, Луцька, Чернівеччини, Хмельницького, Шепетівки та Київщини), з семи кінних українських клубів, змагалися у конкурі різного виду складності. Конкур – це змагання з подолання перешкод верхи на коні, що проходять на конкурному полі. Зародився конкур у ХІХ столітті в Бельгії, потім поширився у Франції та Італії.
Відрадно, що інтерес до кінного спорту в Хмельницькому зростає. У цих змаганнях взяли участь близько тридцяти учасників із нашого міста. Разом із рештою учасників вони долали маршрути різної складності. Найлегший починався з невеликих барʼєрів – 50 сантиметрів. Далі – 70, 90 см. І найважчий та найвидовищніший маршрут – із барʼєром на 110 см. На останньому учасників зібралося найменше, але боротьба від цього була ще запекліша.
“Підготовка до таких змагань – справа непроста. Оскільки кінний спорт – парний, окремо готуються вершник і кінь. Обидва проходять індивідуальний період і порядок тренувань. Вершник на досвідченому коні може стартувати у змаганнях з конкуру на маршрутах із невеликими барʼєрами за рік підготовки. Молодого коня до змагань також готують близько року. У хмельницькому кінному клубі є 34 коня й два поні. На поні дітей привчають до кінного спорту ще з трирічного віку. Далі їх пересаджують на великих коней, які змагаються в конкурі чи виїздці. В Україні найпрестижнішими вважаються кінні клуби “PARADEALLURE” у Жажкові, “Equides Club” у Києві та “Klimenko Stable” у Дніпрі. Насправді, кінний спорт у нашій країні дуже розвинений і популярний. У нас є достатня кількість кінних заводів, де вирощують коней спортивних порід. Наприклад, є українські верхові породи, а також німецькі. Продають таких коней із заводів приблизно з дворічного віку. Щодо вікових обмежень у кінному спорті, – їх немає. Особисто я у цей спорт прийшла лише після 20 років і вдалося досягти гарних результатів. Зізнаюся, це дуже відповідальна справа, адже кінь у будь-який момент може злякатися, щось його відволіче і від цього може постраждати вершник”, – розповідає голова обласної федерації кінного сорту Ксенія Новік.
Видовищні змагання з конкуру зацікавили дітей і дорослих. Якщо малеча просто спостерігала, як вправно вершники керували своїм парнокопитним красенем, то дорослі стежили, аби учасники не порушували правил. На маршрутах враховувалися не лише чисті стрибки через перешкоди, а й час. Ганебним для учасників вважалося зачепити чи збити палицю барʼєру. А решта невидимих для пересічного глядача порушень залишалися лише на розсуд журі.
Вершники в білосніжних бриджах та синіх жакетах із золотими ґудзиками, довгоногі, доглянуті скакуни, які просто вилискували на сонці… – усе нагадувало королівську кавалерію. Особливо, коли усі учасники пройшлися парадом. Недаремно кінний спорт вважається елітним. муш.
Родзинкою цьогорічних кінних змагань став виступ кінно-трюкового шоу “Козаки Олега Юрчишина”. Козаки на білих конях у яблуко вражали карколомними трюками, як-от “піраміда”– шестеро каскадерів одночасно мчали верхи на трьох конях. А також трималися за сідло лише рукою, робили на коні перевороти тощо.
“Навіть не знаю, який наш трюк найскладніший, усі непрості. Сісти на коня – вже ризик. Дуже багато часу йде на тренування. Своїми виступами вражали глядачів навіть за кордом. Виступали, зокрема, на запрошення принца в Саудівській Аравії. Легше сказати, де ми не були. Наші виступи – джигітівка (кавказький вислів) чи козацький герць. Це набір складних трюків на конях. Використовуємо також батоги, мечі, шаблі та інший реманент. Тобто реконструюємо своєрідні бойові вправи, які козаки виконували під час бою. Козаки були дуже небезпечні в ближньому бою, бо могли на коні виробляти різні елементи. Ухилятися від спису, шаблі. Візантійські посли, які приїжджали в Київську Русь, називали наших вершників кентаврами. Адже вони могли тримати зброю в обох руках, тримаючись за коня лише ногами”, – розповів Олег Юрчишин.
За два дні гості чемпіонату міста з кінного спорту могли й наробити чимало гарних фото з гривастими.
Абсолютного переможця змагань з конкуру оголосили в неділю. Так, кращою на найскладнішому маршруті з трампліном 110 сантиметрів стала хмельничанка – Поліна Гарапенчук. Нагорода стала гарним подарунком до сімнадцятиріччя дівчині, яке відзначила в дні змагань.
“Вважаю, донька виграла справедливо. Це підтвердили й члени журі. Адже вона ніколи не припиняє заняття кінним спортом, постійно тримає себе в тонусі”, – каже директорка кінно-спортивного клубу “Тамерлан”, – Ольга Гарапенчук.
“Високого рівня змагання з кінно-спортивного спорту дали нам великі сподівання на хмельницьких вершників. Тепер міська рада, зокрема міське управління молоді та спорту, підтримуватимуть клуб. Можливо, колись візьмемо участь в олімпійських змаганнях із кінного спорту”, – зазначив начальник міського управління молоді та спорту Сергій Ремез.
Ірина Салій