Це велике церковне свято присвячене урочистому входженню Ісуса Христа в Єрусалим. Відбулося це після того, як Христос воскресив праведного Лазаря, й чутки про це диво поширилися багатьма містами. У писанні сказано, що Ісус в’їжджав у місто верхи на ослі. Багато людей вийшли його зустрічати, обсипали шлях Христа квітами, пальмовими гілками й клали біля його ніг свій одяг. Так зустрічали лише царів. Але Ісус йшов до Єрусалиму не для земної влади, а на мученицьку смерть в ім’я спокутування гріхів людства.
У Вербну неділю віруючі відвідують церкву й беруть із собою гілочки верби, яка вважається символом весни і нового життя. Освячене гілля приносять додому і ставлять біля ікони. Згідно із традицією, букетик верби повинен простояти біля ікон весь рік, охороняючи будинок від пожеж і нещасть, а господарів — від хвороб.
Ще однією популярною традицією є “биття” вербою. Так, за традицією, освяченими гілочками треба торкнутися людини, при цьому промовляючи: “Не я б’ю, верба б’є, віднині за тиждень буде Великдень!”. Таким чином українці вітають один одного зі святом і нагадують, що наближається Світле Христове Воскресіння.
Верба красна розцвітає, про Великдень сповіщає
