З чим ми стикаємося щодня? З чого, власне, і починається часто зустріч розмова, знайомство, прохання? З привітання! Насправді, хоч привітання складається всього з кількох слів, доволі часто ми вітаємося не завжди грамотно. Дуже тішить те, що не так часто можна почути вже “здрасьтє”. І якщо з якихось причин ви не хочете послуговуватися традиційними “доброго ранку”, “добрий день” чи “добрий вечір”, тоді “здрасьтє” легко можна замінити українським відповідником — здрастуйте. Ще однією дуже поширеною стилістичною помилкою, пов’язаною з привітанням, коли у відповідь на чиєсь добрий день”, чи “вечір” ми відказуємо одним словом: добрий. Погодьтеся, звучить вельми нешанобливо і зверхньо, ніби ми робимо ласку людині, яка з нами привіталася. Але вона ж не казала вам “добрий”, то чому ми маємо їй ніби з панського плеча кидати цю урізану форму привітання – “добрий”? Як жартувала колись з цього приводу мовознавець Ірина Фаріон: таке враження, що у нас, бідних, вже сили немає розродитися ще одним словом: день. Таке вже воно для нас, виявляється, непідйомне.
Що стосується побажання перед сном, то його також дуже часто ми дослівно перекладаємо з російської і кажемо: спокійної ночі, спокійної нічки. Насправді, в українській мові послуговуємося для цього іншим словосполученням: на добраніч! І, зауважте, пишемо ці два слова окремо.
Здоровенькі були; дай, боже, щастя — це також форми привітання. І якщо вони видаються вам архаїчними, з нафталіном, не поспішайте з висновками. Переконана, можемо навіть сьогодні їх успішно вживати у певних ситуаціях, коли хочемо пожартувати, внести якісь грайливі нотки у розмову. Приміром, коли я перебуваю в такому жартівливому настрої, можу набрати свою подругу і, замість традиційного “привіт”, сказати: здоровенькі були, або як ся маєте? — для того, щоб внести в розмову якісь свіжі барви й інтонації. Раджу і вам час від часу це робити. Знову ж таки, пригадалося з розмови з Іриною Фаріон. Вона згадувала, як школяркою навесні садила нарциси на грядці. З роботи повертався її батько і сказав до неї: “Дай, боже, щастя!”. На що вона, розгублена, видала лише “дякую”. А знаєте, як треба було відповісти за етикетом? — Дай, боже, і вам!
До речі, недавно мене попросили відредагувати текст, в якому вжито було слово “дівішнік”. На прохання замінити його дівич-вечором, заперечили, що робити цього не варто, оскільки люди не зрозуміють. А мені пригадався телевізійний проєкт “Танцюють всі”, в якому британського хореографа Франциско Гомеса перекладав Сергій Саржевський. І саме його несподіваний, незвичний, колоритний, багатий на прислів’я і приказки переклад став окрасою шоу і показав усім нам, яка вона, може, невідома українська. Наведу кілька перлин: “паронька, хоч по рушники посилай”,“отакої чеберячки”, “подякував”, “ну, що тут скажеш, аж свічки в очах встали”, “тут у нас гарнюки та гарнючки”, “ваш партнер впав у біду, немов курка до сьорбанки, через вас саме”.
Не правильно
Будь-ласка
Я вибачаюсь
В кінці кінців
Нажаль
Слідуючий
Співпадати
Так як
Приймати учать
Правильно
Будь ласка
Даруйте, вибачте
Кінець кінцем, зрештою
На жаль
Наступний
Збігатися
Оскільки
Брати участь