“Якось прочитав книжку про хлопчика, який займався фехтуванням. Там описувалися його емоції й зазначалося те, що фехтуванням можна займатися з 10 років. Це мене підбадьорило — записався на секцію. Заразом загітував усю свою дворову ватагу хлоп’ят. Згадую, як захоплено біг на заняття після школи. Напевно, велике бажання й стало двигуном мого прогресу, високих досягнень”, — розповідає Юрій Мазур.
На щастя, минули роки, коли шпагою боролися за життя. Але складна техніка двобою, де потрібно прораховувати стратегічні ходи, досі манить багатьох. Недарма фехтування називають шахами на шпагах. Нині воно вважається елітним видом спорту.
У Хмельницькому цей вид спорту також досить популярний. Одним із тих, хто розвиває його на теренах краю й України, майстер спорту СРСР, суддя міжнародної категорії Юрій Мазур. Останніми роками був старшим тренером збірної України серед дівчат у віковій категорії до 17 років.
А перші кроки у великий спорт Юрій Мазур зробив у 1977 році, коли почав займатися в Хмельницькій ДЮСШ №2. Коли обирав свою стежину у спорті, стояв на роздоріжжі між плаванням та фехтуванням. Обрав спорт, де потрібно багато мислити.
“Якось прочитав книжку про хлопчика, який займався фехтуванням. Там описувалися його емоції й зазначалося те, що фехтуванням можна займатися з 10 років. Це мене підбадьорило — записався на секцію. Заразом загітував усю свою дворову ватагу хлоп’ят. Згадую, як захоплено біг на заняття після школи. Напевно, велике бажання й стало двигуном мого прогресу, високих досягнень”, — розповідає Юрій Мазур.
Азам фехтування його навчав тренер Олександр Лернер. Через два роки після вишколу Юрія Мазура направили в спеціалізовану республіканську спортивну школу-інтернат у Києві. Фехтуванням займався й у виші, а навчався на будівельника в колишньому Дніпропетровську. Потрапив до обласної збірної. По закінченню вишу переїхав до Хмельницького, де продовжував фехтувати. Згодом навчався в Львівському університеті фізичного виховання, проходив міжнародні курси підвищення кваліфікації. Отримане на той час звання майстра спорту й вища освіта дали йому змогу стати тренером.
Нині Юрій Мазур бере участь у міжнародних зборах. Під час одного з тренувальних таборів в Італії разом із фахівцями розробили піраміду успішного фехтування. В її основі — фізпідготовка. Тобто спортсмен має бути загартованим для фізичних навантажень, необхідних у спорті. Пересуватися в стійці фехтувальнику дуже непросто. Запорука успіху — натреновані ноги. Спортсмен має бути готовим до фізичних навантажень, щоб не втомитися під час змагань. Наступний прошарок — техніка. Вона має бути відмінною, аби спортсмен далі міг робити тактичні дії. Саме тактична підготовка є третім прошарком піраміди. Важливим аспектом успіху фехтувальника є й психологія, яка й завершає піраміду. На опанування піраміди йдуть роки.
В світі існує кілька фехтувальних шкіл: угорська, радянська, за якою досі тренується Україна, іспанська, французька, італійська та польська. Усім школам — понад сотню років, крім італійської, французької та іспанської, які існують майже пів тисячоліття.
“Щодо психології в фехтуванні, розповім на прикладі олімпійського двобою провідних спортсменів — угорця Імре Гейза та корейця Парка Кйонгду. Першому — 42 роки, другому — 21 рік. Досвіду в першого, звісно, більше, але кореєць виграв за рахунок психології. Так, коли Імре Гейза до перемоги мав нанести лише один укол шпагою, він переоцінив свої сили й після рахунку 14-11 на свою користь почав програвати. Тому в фехтуванні потрібно бути пильним і не розслаблятися до останньої миті поєдинку. Тут також велику роль відіграє швидкість. Експерти виявили, що після стрільби фехтування є найшвидшим видом спорту”, — пояснює Юрій Мазур.
Нині Юрій Мазур навчає за власною методикою, яка базується на основі різних фехтувальних шкіл. Використовує досвід італійців, поляків, французів та угорців, їхні передові методики.
Як показує результат, його методика досить дієва. З 2000 року щодва-три роки хтось із вихованців Юрія Мазура потрапляв на чемпіонати Європи й світу. Щороку рівень його вихованців зростає. Один із його учнів, який у 2006 році виїхав на навчання до США, заснував там власну школу “Фехтувальна академія Нью-Йорка”, яку визнано кращою в США. Серед досягнень тренера — успіх вихованця Дениса Кудряшова, який у 2005, 2006 роках двічі вигравав чемпіонат України й кубок України серед дорослих. У 2007 році фехтувальник був членом збірної України, мав усі шанси потрапити на Олімпіаду. Але, на думку Юрія Мазура, не потрапив туди через недостатню підтримку держави.
Пишається Юрій Мазур і вихованцем Максимом Зозулею, який за шість років навчання потрапив у збірну країни серед кадетів і юніорів. У складі команди ставав чемпіоном України. Вигравав чемпіонат України та українські юнацькі ігри. На кубку світу зайняв дев’яте місце.
Стежкою батька пішла й донька Єва Мазур, яка стала п’ятою в рейтингу фехтувальників світу. Одним уколом програла вихід у четвірку на чемпіонаті світу. Молода фехтувальниця 13 разів ставала призером чемпіонату України, сім разів чемпіонкою України, срібним призером чемпіонату Європи. Хмельницька фехтувальна команда з Євою Мазур у 2018 році посіла перше місце на чемпіонаті України серед кадетів (фехтувальники до 17 років).
Найсвіжіші успіхи Юрія Мазура — січнева перемога хмельницької команди хлопців на чемпіонаті України серед кадетів. В складі команди виступав і син тренера — Даниїл Мазур. Це вперше в історії Хмельницького за часів незалежності наші виграли на змаганнях такого рівня.
Високі результати вихованцям Юрія Мазура здобувати непросто. Передовсім тому, що немає належної державної підтримки. Кращим хмельницьким фехтувальникам доводиться залишати місто й їхати на тренування до столиці.
Засмучує Юрія Мазура й те, яку заробітну плату нині пропонують державні спортшколи тренеру високого класу, як-от він. Це смішні кошти. За його словами, фахівець такого рівня в Києві отримує в рази більше. Попри все, фехтувальник бореться за визнання й популяризацію фехтування на шпагах у місті, відмовляється від заманливих пропозицій з інших країн. Наприклад, його запрошували стати тренером фехтувальної олімпійської збірної Туреччини. Але він надто любить рідне місто й тих, кого тренує. Адже тут він створив “Хмельницький фехтувальний клуб”. За його ініціативи до Хмельницького приїжджали угорські тренери міжнародного рівня, з якими проходив курси підвищення кваліфікації за кордоном. Один із них проводив тут навчання. Нині подібні пропозиції Юрій Мазур отримав від французів та італійців.
Тренер зумів сконсолідувати сили, щоб провести в Хмельницькому три чемпіонати України з фехтування. З 2012 року в нас традиційно проходила дитяча ліга. А також відбувалися навчальні збори для юних спортсменів.
“В 2012 році я знайшов можливість вмовити президента федерації фехтування України провести змагання всеукраїнського рівня в Хмельницькому. Павло Гайдай особисто приїхав до нас, оцінив умови й незабаром місто приймало півсотні дітей із різних куточків України та їх тренерів. Це були найсильніші юні фехтувальники на той час. З тих пір маємо можливість проводити подібні змагання. Впевнений, якби нині мали нормальний зал, знайшли б можливість провести в місті чемпіонати України серед дорослих”, — каже тренер.
Хист Юрія Мазура знають усі, на його заняття привозять навіть столичних дітей, в той час як у Києві є з чотири десятки тренерів.
Найбільша мрія пана Юрія — власний тренувальний зал у Хмельницькому. Каже, охочих тренуватися щороку більшає, але займатися немає де, тому багатьом доводиться відмовляти.
Тренувальна справа повністю відволікла Юрія Мазура від індивідуальних занять. Лише зрідка фехтує, щоб тримати фізичну форму. Останній його спортивний успіх — друге місце на європейських іграх ветеранів у 2011 році. Справжній тренер, на його думку, не повинен продовжувати свою спортивну кар’єру. Людина має сконцентруватися на чомусь одному, тоді досягне високих результатів.
Попри все, закликає йти в фехтувальний спорт, бо він дуже цікавий. Починати, вважає, краще в шість-сім років. А закінчується кар’єра фехтувальника, на відміну від багатьох видів спорту, значно пізніше, навіть у 80 років.
“Всесвітня федерація фехтування витрачає шалені кошти на те, щоб виховати першокласних фехтувальників і тренерів. Але в нашій країні чомусь дуже важко пробитися й знайти підтримку”, — бідкається тренер, хоч вірить у краще.
Ірина Салій